Аршицькими жерепами…

Осмолода - хр. Аршиця - оз. Росохан - оз. Нивка - пол. Мшана - г. Яйко-Ілемське - Довге поле - Мислівка
  • Загальна відстань: 50 км
  • цього разу добирання до Осмолоди не було таке бляшане як то зазвичай буває – спеки такої ще не було, людей якось не так багато – ще й калуськими бурлаками розбалакався..

    коротко розпитавши про маршрут у Віктора Худяка, набравши з його ж криниці файної води зразу кинувся дертися на Аршицю. трелювальна дорога стрімко вверх, сонце смажить – поти заливають.. трохи поблукавши старими зрубами, знаходжу таки той північний райтшток, ним топаю до “води”: (ото всьо мені Василь Гутиряк понамальовував, окрім червоних грубих ліній, велике йому за це ДЯКУЮ)
    аж тут споминаюся що це вже обід а я від вчорашнього вечора ше нічо не жер. і головне – не дуже то й хочеться… дивно, сам себе не пізнаю, насилу запихаю в себе кілька пайд хліба з салом і ше пайду з медом і вйо далі – по хребту.

    хребет дається зі змінним успіхом: в сідловинах мочариска, далі молодняк (низькі смерічки, які ще більш задрапущі ніж жереп), тоді поле жерепу і аж потім цекоти. неходжені і мокрі. бо періодично згори шось гримить і злегка крапає.. з вершини вниз все у зворотному порядку. і так “бессмислєнно і бєспащядно” треба долати шось сім вершинок.. правда місцями є стежка, і навіть траверз однієї з вершин.

    і мабуть саме завдяки йому я прораховуюся з вершинами: замість спокійно зкотитися “чорним” маршрутом до озера – я його проминаю, ломлюся на наступну вершину – я чомусь думав що саме це Менчелик, і вже з неї ломлюся далі жерепом сподіваючись перетнути стежку (яку вже успішно минув). з часом розумію шо шось не то і звертаю вниз – там суміш жерепу і молодняку – ломитися все важче але нема куди діватися, треба до ночі до озера добратися. сонце заходить, спускаюся лісом, з бідоу знаходжу райтшток ще завидка, а тоді, як каже Ромцьо: “лямпачиско на чоляґу” і почесав до озера (червона груба лінія на мапі).

    незнаю чого там Ромцьо так настрашився але на озері мені було відносно спокійно. “на автоматі” зварив і запхав у себе вечерю (бо треба) і заснув простонеба горілиць, милуючись звьоздами..

    “я дуже рано встав, нікого не чекав, скоро сів на машину і додому почесав” (с)Шкрабін.
    і справді, чекати не було чого (кого – тим більше)), скоро поснідав, видерся на райтшток і побіг ним до того місця де мав бути літак. за кілька годин пензлювання траверзом лишаю броцак на висоті райтштоку, а сам біжу лісом догори на хребет. (ще одна червона груба лінія) з “радістю” врізаюся в гущу жерепів і починаю прочісувати північний схил у пошуках кавалків літака.

    потім знайшов ше купку більш “сікрєтного” еквіпменту, військові очевидно визбирували але не забрали всього.

    але основної купи брухту разом з пам’ятником знайти, на жаль, не вдалося – час підганяв, сонце невгамовно котилося за горизонт, а треба було ще завидка втрафити на Мшану. Звичайно, прочісувати схил явно ефективніше кільком а не одному. іронічно в голові крутилися слова з пісні Петра Наліча: “йа – адін в полє воін, справєдлів і спакоєн” )))

    окремих пару слів про старий вируб і бурелом у верховітті Мшани – там яфени як гарбузи, а малина гронами як виноград – я думав трісну.. і так, доречі, зовсім навіть приємно долаються буреломи: переліз через дерево – подзьобав яфинів, переліз через ще одне – нажерся малини – і так далі. благо я вже був зовсім близько до місця ночівлі, тому часом не дуже переймався і вже прийом “лямпачиско на чоляґу”(с) не довелося юзати )

    оскільки тут вже вийшов на популярні туристичні маршрути то варто зазначити – “дика” Аршиця набагато сильніше заср..гиджена. біля джерел і вздовж стежок купи пластикових пляшок, цигаркових пачок, недокурків й іншої гидоти, залишеної очевидно самими мєстними абаріґєнами, грибниками, ягідниками, лісниками, ахотніками-єгерями і їм подібними уважаємими члєнами 👿

    на Мшаній я вже почувався як дома (багато добрих споминів з цим місцем пов’язано). вночі десь за Яйком блискало і гриміло, але жодної краплі так і не впало – намет даремно волочив. але видно я себе підсвідомо хтів вимучити, бо цілеспрямовано зібрався як на війну: сокира, пилка, газ/пальник, середньоформатна фотокамера 8), здоровецького грейпфрута з собоу на Мшану дричив, а взагалі пердуктів більшу частину назад привіз..

    наступного ранку догриз вчорашню вечерю (бо ввечері не зміг її здолати) закинув броцак в бурелом під Мшаною і поскакав подивитися як там під-Яйківська хатинка мається.. і через Яйко – Довге Поле назад, вхопив броцак і вйо парканайцікь бойкіуских кільометріу до мислівки доптати. майже безупину. хіба в саду (Правицький Кордон) пару япкіу скубнув..

    ну а з транспортом мені як завжди везе: в Мислівці на зупинці купив запашного пиріжка і не встиг два рази його вкусити як зупиняється добродій, який доставляє мене в Долину.. там вийшов на кільце, і лиш кинувся пиріжка доїдати (бо ж проголодався нарешті) – як тут автобус “калуш-сокаль” – ну, думаю, навіжені шофери, не дадуть спокійно підгризти ))))))

    Оцінити і написати огляд

    СТАРТ: 18/08/2010
    50 км Івано-Франківська область UA
    Отримати напрямок

    Складність:

    Учасники мандрівки:

    Lubko