Боржава, або всьо по фен-шую

Міжгір'я (Волове Поле) - г. Менчул - г. Полонина Кук - г. Кам'яна - перев. Присліп - г. Ополонок - г. Кругла - г. Граб - г. Магура-Жид - Ґимба - Великий Верх - Стій -Великий Верх - Плай - Воловець
  • Загальна відстань: 58 км
  • Ще тільки починаючи мандрувати Українськими Карпатами неодноразово наслухався про Боржаву. Щось у цій назві для мене було загадкове і недосяжне. І дійсно – побувати на Боржаві мені випала нагода тільки у серпні 2010 року.

    Полонина Боржава – другий після Свидовця за висотою та площею з чотирьох полонинських масивів Закарпаття (не враховуючи Чорногору яка межує з Франківщиною). Мається на увазі Полонину Красну та Полонину Руну (Рівну).

    День перший

    До точки старту нашого маршруту (селище Міжгір’я) добирались автобусом Івано-Франківськ – Ужгород (відправлення з автовокзалу у 6.40). Водій видно не з тієї ноги встав і з самого ранку на всіх „бурчав” – включаючи і нас. Йому не сподобалось, що ми самостійно спакували рюкзаки у багажне відділення і не платили за багаж (хоч автобус і був напівпорожній). У Калуші на нас чекав В.Гутиряк у якого придбав нову польську карту Чорногори і перекинувся декількома словами про особливості запланованого маршруту . З’ясувалось, що Гутиряк також їде на Боржаву маркувати маршрут з с.Лозянський до пер.Пересліп. Домовились, що ми (до речі, забув сказати, що моїми супутниками у цій мандрівці були Юля і Васьок) мали виконувати роль розвідників маршруту с-ще Міжгір’я – г.Мунчел – г.Полонина Кук. Необхідно було вияснити наявність чи відсутність тут маркування. Далі зупинка у Долині, ритуальне розпивання гальби пива і „ходіння до вітру” за білий паркан Very Happy Промайнули Торунський перевал. Ще трішки випробувань для наших сідниць – і ми у Міжгір’ї (до 1953 року Волове, або Волове Поле).

    Спочатку я планував (і навіть намалював трек у жпс) йти таким маршрутом як описано у покійному журналі „Карпати.Туризм.Відпочинок” №7-8 за липень-серпень 2007 року по руслу р.Козяй. Та в останній момент щось мені у цьому варіанті не сподобалось, та й Гутиряк відговорив аргументуючи це різким набором висоти. Карта „Міжгірський район” видавництва Картографія говорила, що є маркований маршрут з поступовим набором висоти через г.Менчул. Пройшовши 200 м від автостанції до першого генделика зробили привал Very Happy з’їли по канапці і випили по гальбі пива. Далі на нашу честь під адміністрацією добрячий натовп заспівав гімн Very Happy (насправді відбувались урочистості з нагоди Дня Державного прапора). Розпитали у тубільного населення про кладку через річку Ріку Smile і дорогу на г.Мунчел.

    Розпочався набір висоти, маркерів ми не бачили, випите пиво просилося на волю різними способами, сонце пекло нещадно, привали робили що десять хвилин. Тільки буковий ліс дав нам полегшення у вигляді прохолоди і приємної стежки поміж буковими велетами.
    Видерлися на г.Мунчел (1247,5 м). Краєвиди – по фен-шую (далі цей вислів супроводжував нас у весь похід Smile ).

    Побачили куди нам йти, пообсервували навколишні краєвиди, піджерли афенів і гогодзів і вйо – на хр.Полонина Кук (даний хребет фактично не належить до хр.Полонина Боржава, але він ніби є продовженням боржавського масиву). Мене зацікавило походження назви Кук (у голові вертілись спогади про відомого мандрівника-дослідника та пісня Висоцького про те, що аборигени з’їли Кука). Вже вдома з’ясував, що назва є румунською за походженням (від cucã – „одинокий горб, що підноситься на площині”, також лезгинське кук – вершина гори.).

    Так як це був перший день походу (важкі з непривички плєцаки, значний набір висоти) – вирішили не „рвати жили” і стати на ночівлю у лопухах біля г.Полонина Кук (зі сторони Мунчела). Позаду 12 км, є вода і букові дрова – феншуй. А далі борщ, розпивання у надмірних кількостях дженджурівки (настоянка золотого кореня на самогонці), пісні, гикавка Smile , куріння люльки і повний ФЕН-ШУЙ.

    День другий

    Бодун! Ранкове холодне пиво!!!
    Поснідавши сумішшю азіатсько-індійської кухні (перша проявлялась у рисі, а друга – у надмірній кількості гострих спецій від яких у мене цілий день була печія) рушили на г.Полонина Кук (1189,9м). Далі у напрямі г. Кам’яна потрапляємо у мертвий ліс: голі висохлі на корені дерева. У цьому місці проходить „перша вітка” (найстарша на Закарпатті) газопроводу. Кілька років тому на цій ділянці сталась аварія і вибуховою хвилею знищено всю зелень. Трава і кущі відновились, а от дерева – ні Sad

    Проходимо повз невелике гірське озеро, траверсуємо справа г.Присліп (1142м) чіткою стежкою повз вівчарську стаю і виходимо на перевал Присліп (у Карпатах традиційна назва перевалів – „прислоп”, „пересліп”, „присліп”. „Назви утворені семантичним шляхом від апелятива „прислоп”, „пересліп”, „присліп” „долина між двома горами чи підвищеннями”, „долина, з двох боків заслонена горами”. З болгарської преслоп, преслап – гірська сідловина, перевал. І.Франко вважав, що присліп це місце, де ставили слопи, тобто пастку на ведмедя). На перевалі стоїть кам’яний хрест (вичитав, що встановлений у 30-х роках ХХ ст.).

    Погріли пупець на сонці, перекусили шоколадкою і вперед – на г.Ополонок. Бачили стежки які траверсують гору, але ж ми „не шукаємо собі легких шляхів” (улюблена нами з Васьком цитата самих себе ж Smile ) і полізли на вершину влоб (заліснена). Підйом на гору виявився „антицелюлітним”. На вершині перекусили , відновили сили , далі на г.Круглу (1208,7м) (звідси вже і починається безлісий хр.Полонина Боржава) і г. Граб (1378м).

    Так як вже вечоріло – вирішили розбитись на ночівлю на хребті під г. Магура-Жид (Жиде-Магура) („назва утворена семантичним шляхом від апелятива магура – висока окрема гора. Деякі дослідники пов’язують назву гори з санкритським магура «звучання руйнатора, крик нищителя». Йдеться про постійний свист і гамір вітрів котрі нагадують нашестя руйнаторів. Ну а жид – він і в Ізраїлі жид.). Велике каміння служило нам захистом від вітру та імпровізованим столом під вечерю. Попідзбирували навколо пластикову тару і відправили Васька по воду (на мапі тут беруть початок декілька потічків). Розраховували (зважаючи на посушливу пору), що йому прийдеться довго спускатися вниз у пошуках води, що в свою чергу забере час і сили. Але іншого виходу не було! Гонець пішов Smile Ми ж приступили до приготування вечері на пальнику із залишків води з-під Полонини Кук. Не пройшло і 20 хвилин як гонець з довільною мармизою і повним рюкзаком з водою повернувся. Знайшов неподалік витоки струмка з чистою, холодною та смачною водою. ФЕН-ШУЙ!
    Вечеряємо, випиваємо з Васьком на двох 600-т грм дженджурівки, куримо люльку. Приходить прана!Smile

    День третій

    Відсутність холодного пива Evil or Very Mad Сильний бодун! Туман на хребті (правда недовго він був), пастухи на конях, поляки без коней Smile мотоциклі на хребті, афеняни, г. Магура Жид (1516,8м), г.Гимба (1491м). Біля підніжжя г.Великий Верх стежка роздвоюється: прямо – підйом на вершину, наліво – траверсна дорога на г. Стій (1681м – найвища вершина Боржави). Залишаємо Юлю приглядати за броцаками і вшистко біжимо на Стій. За совєцьких часів вершину Стоя увінчували білосніжні кулі радіолокаційної станції схожої на „Памір” (Чернівецька обл., г.Томнатник). Ось, що пише про це Ігор Меліка:

    „Отож, коли в далекі 80-ті НАТО взяло на озброєння так званні крилаті ракети з висотою лету нижче 200 метрів над поверхнею землі, Совєти сильно налякались… Будівництво на вершині гори Стій розпочалося в кінці липня 1985 року. Було вирішено побудувати військовий об‘єкт як один з трьох підстанцій системи слідження за низьколетячими об‘єктами. Тому було важливо виставити радари чим вище на гору. Другу підстанцію збудували в той самий час на вершині г. Полонини Руна, а третю, головну, в лісі біля Мукачева між селами Лалово і Пістрялово, відоме в народі, як “макаронна фабрика”. Три станції потрібні були щоб визначити координати ракети. З 15-го липня 85-го прохід на г.Стій було заборонено! Але система так і не запрацювала, бо “макаронна фабрика” залишилась недобудованою. На Руні і на Стою воєнну службу вояки остаточно припинили нести у жовтні 1995 року, хоча вже в 1990 об‘єкти почали руйнувати. Самі ж „яйця”, які до сих пір залишалися для мене загадкою, потрібні були лише для механічного захисту радарів, щоб вітром не здуло і снігом не завалило. В середині ж знаходилася звичайна РЛС схожа на сьогоднішні, що на цивільних аеродромах. “Куполи” на Стою остаточно розібрали під кінець 1999 року. На сьогоднішній день їх уламки вітер порозкидував по всіх найближчих схилах. Нині, на самій високій вершині Боржавського хребта, залишились тільки сліди радянської безгосподарності та дитячі спогади про велетенські білі „яйця”.

    Зараз станцію повністю демонтовано, на схилах гори біліють розкидані уламки обшивки кулі (здалеку здається ніби це сніжники). Південніше від вершини є залишки казарм та різних господарських приміщень (туди не ходили через брак часу). Оглядаємо все навколо, їмо чукуляду і назад. Справились за дві години. Далі вилазимо на Великий Верх (1598м), де стоїть геодезична вежа обвішана всяким лахміттям яке різні дауни там чіпляють. З вершини видно г. Плай (1330,5м) з метеорологічною станцією та ретрансляторами, г. Томнатник (1343,8м) і г.Ціцька (1219,4м) („…невелика вершина, на якій газовики з допомогою гелікоптера встановили великий залізний хрест. На жодній карті ви не знайдете назви цієї гори, та у Воловці кожен, хто вміє говорити, скаже вам, що вона називається Ціцька. Контур вершини однозначно нагадує ідеальну жіночу, а точніше дівочу грудь. Не сприйміть це за святотатство, та мабуть, той хрест встановлений якраз на славу Творцю, який навіть у рельєфі місцевості залишив нагадування про своє найкраще(?) творіння” КТВ), с.Воловець і газокомпресорна станція. Трохи феншуїмо на вершині, і вйо до низу!

    Траверсуємо справа Плай і спускаємось до руїн сироварні де й зупиняємось на ночівлю (є вода і дрова). Вечеряємо з обсервацією чудового заходу сонця. Пити дженджурівку ні в кого не виникло бажання (чого б це Question ). Відбій!

    День четвертий

    Підйом у 6-ій ранку (не всім Sad ), гречка на сніданок, спуск у Воловець. Пиво! Автобус у 10.25 на Міжгір’я. Селище Міжгір’я. Пиво! Автобус Тячів-Львів у 12.30 (якщо не помиляюсь) до Долини. Пиво і „ходіння до вітру” за білий паркан Smile . Маршрутка до Станіславова. THE END


    P.S. Жпс показав 58 км пройденого шляху. З погодою підфартило та й маршрут цікавий. Негатив: вся Боржава завалена пластиковою тарою з-під мінеральних та газованих вод (здебільшого то робота афенян (збиральників афен) і пастухів) Sad .
    P. P.S. Вже коли приїхав додому то дзвонив мені В.Гутиряк і казав, що промаркував червоним маркером відрізок маршруту с-ще Міжгір’я –г.Мунчел – Пересліп і аж до г.Граб та зеленим маркером з с.Лозянський до пер. Присліп. Так шо ВЕЛЬКАМ ТУ БОРЖАВА!
    При написанні даного опусу використано:
    1. Габорак М. Назви гір і полонин Івано-Франківщини.Словник-Довідник.
    2. „Карпати.Туризм.Відпочинок” №7-8 2007 р.
    3. І.Меліка. СТІЙ – ПРОХІД ЗАБОРОНЕНО! (31.05.08.)

    Оцінити і написати огляд

    СТАРТ: 03/09/2010
    58 км Закарпатська область UA
    Отримати напрямок

    Складність:

    Учасники мандрівки:

    jack