Боржава осіння

Воловець - г. Великий Верх - г. Стій - Воловець
  • Загальна відстань: 55 км
  • Задум поїхати розвіятись побути на самоті (хоч і з ровером:)) виник вже давно, але дощі ніяк не давали можливости то зробити, а тут така нагода, прогоз погоди листався ше за тиждень, і ось настав той час уїдинєнія!

    як завше тиждень десь є, шось роблю, ніц не встигаю, пятниця далекий вечір після перегляду кіна в кінопалаці їду в сільпо, бо єдине шо ше напевно ше працювало де б можна було затаритись. Складання пакування чухання десь до 1-ої, сон, 5 підйом – допаковування, і все таке. На годиннику за 25 сьома а я ше на галицькому перехресті! нарешті їду, як завше носить в різні боки швидкість не така як би си хотів, але всеж їду і знаю шо уверяно невстигаю!

    6 хв по 7-омій я вже запаковуюсь в вагон! ху! невже всиг!! нарешті їду, нарешті собі відпочину від цих сірих буднів і роботи!

    думав буду сам, в вагоні сидять ше ровєрісти, які ше складали конкуренцію на Бескидах 2008, заодно і познайомився, розтринділись. одні їхали в Славське на крос-кантрі давн-хіли, ше двоє таки в Воловець на матрац без обмежень, типу знімання кімнати і катання без напрягів. кому шо а мені моє! у Славську та й загалом на Львівщині туманно мокро, нарешті Воловець – чарує своїм неповторним блакитним блакитним небом і яскравим позитивом! добре видно хребет, ну всьо як книжка пише для відпочинку! випакувався з мукачівки попрощався з матрасниками, привєзав велорукзака і вйо!

    Їхалось помаленьку сильно не гнав бо каміння і думка шо так найліпше перебиваються колеса не покидала, тому їхав непоспішаючи, минаючи увєряно всіх пішаків!

    минаю село виїжджаю на трасу “лісоповалу”, передімною перший але вже не простий підйом по розїжденій глиняній болотистій дорозі з глибокими траншеями! прохожу частину підйому і чую шо з такою швидкістю я буду ше таргатись дуже довго, знімаю з лісапеда рукзак і ношу почерзі то рукзак то ровера, паралельно споглядаю як піші підбираються поближче! втома з незвички такво відразу лізти якогось фіга в гору та ше й з ровером перетворюється в легенький темп із фотканям довколишнього, і спогляданням усіляких початкових красот! полегкій минаю перший підйом, далі дорогою в ліс, начебто по моїх думках на серпантин, лізу помало захекуючись на чергових змінах у рельєфі, лізу лізу я дорогою і споглядаю як за метрів 50 проходять люди по серпантиновій дорозі на сироварню, ги… троха не попав, приходиться лісом з перешкодами лізти на иншу дорогу, правда повторюючи процидуру спочатку сам вело рюкзак а потім лісопед, скажу з самим лісопедом можна б було навіть і побігати!:) всеж таки тих ~12 кг на багажнику і ше близько 4-5 на спині дають своє, а ше підногами не болотиста але і не суха дорога, тому весь серпантин йду пішки таргаючи тих ~25 кг на кольосах і думаючи як то добре шо всеж колеса придумали круглими! і який я тупий шо всеж вирішив їхати на ровері а не йти пішки як нормальний! але нічо то теж досвід, хочі тєжкий! тепер знаю і перевірив на власній шкурі шо праду казали бувалі відносно раніше пропонованого маршруту на 2 дні з Воловця через Боржаву в Міжгір’я потім до Синевиру і назад то троха не реально :lol: !

    гербарій з болота і жовтого листя на колесах милує око і обтяжує руки! для себе відкрив найважливіше, шо з велорукзаком сильно ніде і не розженешся, бо він зараза дуже незручний! поперше важкий, преважує лісопед, але шо найгірше його бокові ємкості які йдуть пообива боки заднього колесі недають нормально зайняти зручну позу для штовхання ровера, тому мусиш вміщатись між багажником і педалею, купоразово обивабючи ноги об педалі. але нічо! фоткаю Золото, надзвичайну красу і страшенно тішуть від баченого! по дорозі здибаю різних туристів які теж цікавляться осіньною Боржавою!

    траверсую станцію і пру на Великий Верх, дорога стає доволі рівною і… ну холєра всьо!!!! нарешті їду!!!!! за спинов лишився волвецький вокзал…. їду правда не надто швидко 6-10 км, по вузенькій стежинці зарослою афенником сильно не розженешся, але вже ліпше ніж нічого, підїжджаю до ВВ і вижу перед собою перепону – тєжкий підйом і одноголосно з ровером вирішуєм туда не пертись, знахожу місше для ночівлі, правда хотілось мати хатку з видом на Стій, але там було дуже вітряно, тому прийшлось споглядати з вікна краєвиди Воловця Гукливого і околиць. кайфую від навколишнього. оскільки ліз надзвичайно довго то вже незадовго починало і темніти, над ВВ ліворуч піднімається здоровенний красень – Місяць, освічуючи ще і так сонячний день! кольори просто казкові, зелені полонини, чеврні, жовті ліси, блакитне небо, далека видимість, довкола гори або силуети, ще тепле сонце, як завжди прекрасний Пікуй на задньому фоні! – просто казка! надзвичайна красота!!!

    за мить на заході зявляються хмаринки, сонце опускається щопосекндно змінюючись усе – милуюсь надзвичайним заходом сонця! яке закінчується кроваво-червоним горизонтом, зустрічаю на сутінковому небі першу зорю, по инший бік яскравий великий місяць, захід – просто ідилія! і Я! тут і це все споглядаю і кайфую!

    вечір розкладання намету вечеря і нарешті сон. троха зимно але всеж переночував. ранок дарує безкраїй туман-хмару яку вітер з велечезною швидкістю несе з одного боку в инший де не де просвічуючи кавалки краєвидів. троха спостерігаю ше троха сплю.
    12 обіду туман ще й далі літає по хребту то з просвітами то з суцільною біллю! але всеж трохи розвиднілось лізу на ВВ, з самого “ранку” і без фізичних навантажень долаю рештки підйому за 35 хв, паралельно відпочиваючи і фоткаючи туманний Стій і туманну Боржаву, троха знов туристів, вершина! краса – хмари надзвичайні, туман усе казкове, досить вітряно, тому туман за секунду міняв різноманітні форми і обриси.

    спуск, обід, складання і спуск до Воловця. бачив ше 3-ох на лісопедах, які певне їхали на Стій. ше 3-ох на мотоциках які теж собі кафували від хребетських доріг!

    Під станцією зустічаю Віктора і Ліку тих хто матрацив у Воловці, надумали всеж вибратись на хребет, але то їм не надто вдалось – дорога по серпантину їх втомила, а болото…. воно усім зрозуміле. Спускаємось вниз! серпантинова дорога троха підсохла і болота стало троха менше в порінянні з тим денм як я піднімався. помаленьку летимо вниз 26-30, долаючи всі можливі давн-хільні дороги і маневруючи як тіко вмієш. миєм ровери. Мукачівка. концерт заслуженого діяча лауреаста багатьх закордонних премій і зокрема всеукраїнської “залота мукачівка” співака-шоубалет Чорного Бумера з виконанням одноіменного хіта-бесцелера “Чорний Бумер’mix’ой, два дубки зрослися до купки і ряду инших імпровізацій”

    станція львів – прієхалі! ех…. знов цей львів :? але у голові купа спогадів бачень і пережиттів…..

    Оцінити і написати огляд

    СТАРТ: 11/10/2008
    55 км Закарпатська область UA
    Отримати напрямок

    Учасники мандрівки:

    Unforgiven