До Польщі за 8грн і 75 коп

Шегині - Перемишль - Ярослав - австрійські форти - Мостиська
  • Загальна відстань: 132 км
  • Неділя, 5:00 ранку, купив квиток на електричку за 4,60грн. до державного кордону, skytalec затримується. Через 5 хвилин його постать виринула з ранкової імли, і ми поспішили зайняти кращі місця. Весь вчорашній вечір лив дощ, здавалося що сьогодні він зруйнує наші плани, але польський метеоцентр відмінно справився з завданням, передбачив нормальну погоду. Тому чере дві години їзди на дерев’яній лавці, ми в чудовому настрої переганяли в Шегині «мурашок», які спішили на піший перехід, насучи під одягом блоки сигарет і фляшки шмурдяку, на втіху польським синякам.
    Їдемо прямісінько на автоперехід. Взагалі, про кордон, окрема розмова. За 15 років він не позбувся совдепівського хамства сержантів та митників, як наших, так і польських. На привітання «Добрий день» служака відповідає одним словом «Куди?», з таким видом, якби від нього залежало в пекло нам іти, чи в рай. Намісник апостола Петра на землі. Зупинилися, пояснили. До нього доходило з запізненням, яке прямо-пропорціональне терміну служби. Дочекалися до кінця перезмінки і через кілька хвилин спішимо в обійми польського погранця. Той моментально повертає нас на грішну землю порцією своєї зневаги: «Та колєйка для обивателі Унії, для обивателі Украіни – та (в два рази довша)! І в конєц колєйкі!» Ми б себе не поважали, якби слухалися різних матолків. Стали на горбочку, за третьою машиною, чемно чекаємо. Виходить з іншої будки другий «страж гранічни», махає нам рукою. Нас два рази просити не треба. – Добрий день, – проше бардзо, всі формальності позаду і з побажанням «Шерокєй дрогі» нас випускають у світ широкий.
    Першу зупинку зробили вже за Перемишлем, на горі. Попили чаю, уточнили маршрут, вирішили рухатися боковими дорогами, щоб не наражатися на небезпеку бути намотаним на заднє коло якоїсь фури, які грізно гуділи одна за другою.
    Дорогою оглянули стару дерев’яну церкву та гарненький, недавно відремонтований палац, призначений для проведення банкетів та різних урочистостей. В Ярославі були через три години. На спідометрі 60км. Побродили старою частиною міста, зайшли в греко-католицький собор, оглянули панораму долини Сяну, перекусили на площі Ринок (точно, як у Львові). Людей не вулиці нема абсолютно. Свідомі в костелі, тільки групки шкільної молоді тинялися без діла в пошуках пригод. Розуміючи, що ми зовсім інші шукачі пригод, до нас не підходили і не виясняли цілі нашого перебування на їхній території, а ми і не наполягали. На цій мажорній ноті покинули Ярослав в бік Перемишля.
    Вітер, який умудрився перекинути ровер skytalcia, коли той примоцував до нього свій фотик, щоб зробити нам групову знимку, добряче посилився. Пориви були такої сили, що зупиняли, коли ми котилися з гори. Подмухами здувало на середину дороги, яка і так була не дуже широкою. Машини шарахалися від нас, як від самогубців, а ми з цілої сили старалися, щоб не випасти з сідла. Місце на обід знайшли дуже притульне: сільська автобусна зупинка, з трьох бляшаних стін, даху, лавочки і смітника. Все чистеньке, акуратненьке. Навіть розклад руху автобусів висів неушкоджений на стіні. Після добрячого обіду нам стало тепліше і вітер стих, тому skytalec запропонував оглянути деякі австрійські форти, які обороняли Перемишль в часи І світової війни. Час ще був, сили теж, тому зробили невеликого гака.
    Першим знайшовся форт ІХ Brunner. Величезна підземна, двоповерхова бетонна споруда, розтягнена на кілька десятків метрів. З різних сторін є виходи, проглядаються залишки внутрішнього двору. На оглядини витратили хвилин 15 і покотили далі. Наступним був форт VIII Letovnia, збудований в 1881 – 1882 роках. Це п’ятикутна, в плані, бетонна споруда, яка дозволяла вести артилерійський обстріл долини Сяну і пагорбів на захід і північний захід від Перемишля. Форт доглянутий, впорядкований, бо має господаря в особі Вєслава Соколіка. Австрійський уряд платить йому певні кошти, а він впорядкував форт, зробив музейну експозицію, проводить екскурсії. Декілька фортів цього оборонного перстеня знаходяться і на нашій території, але вони мали допоміжне призначення.


    До Перемишля заїхали за кілька хвилин і почали оглядини з маленького перекусу в скверику старого міста. Вилізли на замок, оглянули панораму міста, виконали обов’язкову фотосесію і покотили в бік кордону, щоб не пропустити останню електричку.
    На кордоні все пройшло мирно і швидко. Двадцять хвилин і ми вже, в Україні. Додому ще дві години їзди електричкою за 4грн.15коп. але це вже байка.
    Загальний шлях склав 132км, який ми подолали з середньою швидкістю 17,3 км/год. Ще так швидко я не їздив, але це завдяки слікам.
    І накінець, як тепер модно, хочу виразити подяку skitalcy за приємне товариство, кондукторці, яка взяла 4,15 замість 4,60 і нічого не згадала про ровер, а особливо дружині, яка терпить мою відсутність в хаті майже кожної неділі.

    Оцінити і написати огляд

    СТАРТ: 27/03/2007
    132 км Львівська область UA
    Отримати напрямок

    Складність:

    Учасники мандрівки:

    Globetrotter та skytalec