Другий день Великодня

Львів - Бірки - Рокитне - Поляни - Лісопотік - Рокитно-Буковина - Львів
26/04/2011
40

Учасники мандрівки:

vicarman

…Як то на свята традиційно є – гості, стіл, сіли, випили, закусили, політика, обговорення проблем… Та набридло вже! Шось на мене найшло – по п’ятій вечора взяв ровера і покотив до недалекого Рокитного…

Про це село я подумав, бо побачив трохи раніше в Неті, як починали ремонт біля його деревяної церкви.

157762_originalДумаю, незле поїхати туди, а заодно скинути святково наїджені кілокалорії. Отож, традиційна дорога – по кільцевій, біля Бірок ліворуч в сторону Ясниськ, біля них на перехресті праворуч, трохи підйом на перевальчик і довгий спуск до РОКИТНОГО. Хто тут не був, то коротко – село мальовниче і трохи довге, розташоване в долині потоку між горбами Розточчя. Центр села у його південній частині, якраз при в’їзді з асфальтованої дороги. Ага, мало не забув – крім церкви мене цікавило чи є дорога за селом до забутого усіма хутора ПОЛЯНИ (колись – КОПАНКА)… Хто туди потрапив – прохання написати в коментах! Тому повертаю від церкви на північ і рухаюся селом. По правій стороні хтось не дав ради і кинув оце палаццо напризволяще (тепер повісив оголошення на продаж +0,25 га)

ось такий вид відкривається у північному напрямі від цього недобудованого монстра. Зверніть увагу на шлагбаум на фото (про нього далі…)

напроти через асфальтову дорогу стоїть пам’ятний хрест, ось з якої нагоди його поставили давно-давно 157993_original

а тапер про шлагбаум з головної дороги. Мене взяла цікавість чого його тут поставили. Поїхав зеленою доріжкою в долину. Ось місток через потік. На протилежному березі небагато будиночків, збоку в долині копають стави…

До головного потоку течуть зі схилів маленькі потічки, береги яких жовтіють від калюжниць (якщо правильно згадав…) 158247_original

вернувся на головну дорогу. Їду далі. Взагалі в Рокитному житлових будинків не дуже багато (десь в кінці села бачив хату під номером 198 ніби), адже в селі більшість таки належить розмаїтим дачам. Про них пізніше. Ось один з житлових будинків просто при дорозі

трохи далі і також при дорозі стоїть каплиця. Біля неї джерело з якого львівські дядьки з тітками від душі небирають в різну тару води додому (як їхав туди і зворотньо то бачив спраглих за водою)

рухаюся далі на північ. Асфальт таки закінчився – пішла пародія на нього, а далі взагалі грунтівка… Ось свіжопоставлений хрест з памятником. На таблиці: “На цьому місці в 1941 році громадою була висипана могила в честь проголошення відновлення Незалежності України (в червні 1941 р.), а недалеко, на хуторі Зельмана-Мариновича 10.03.1945 в нерівному бою з чекістами загинуло 13 повстанців. Братська могила котрим збудована на сільському цвинтарі 2007 р.”. (про неї в кінці посту).

один з видів на рокитнянську ідилію з головної дороги. Велика більшість тутешньої забудови є на правому березі потоку (там де і дорога), набагато менше будиночків і дач стоїть на лівому березі, під лісистими горами…

159760_originalтипова картина практично в будь-якому селі… а це до маленької хатинки при дорозі якийсь дядько подобудовував багато прибудов. Господар уважно спостерігав за мною коли я їхав туди-назад – видно для нього роверист то рідкість…

Педалюю далі на північ. Ось придорожній хрест з штучними квітами. Будинків стає щораз менше, а дачних масивів – більше…

ось фрагмент тих дачних будиночків. Більшість з них простягаються по схилу догори і десь там під ліс… А взагалі-то мати дачу в Рокитному є престижно, бо недалеко від Львова (як маєш своє авто) і краєвиди тут дуже гарні…До речі, головна дорога тоді не пустувала – періодично різні іномарки товчуться туди-сюди…

а ось цей шедевр інженерної думки я зауважив аж в кінці Рокитного серед дачів…Назвав це – мєстною обсерваторією:)

одним словом, петляв Рокитним вгору-вниз поки не тільки село, а й дачі не скінчилися. Дорога йшла в ліс, проте я не ризикнув далі їхати не маючи відповідної карти, та ще й перед поїздкою не подивився ГУГЛ…Докрутив до цієї калабані і вирішив, що вертаю назад…

161533_originalпроїхав до центру села десь 5 км. звідки стартував. Ось на схід від церкви, в долині, є ставки…(взагалі, в Рокитному багато бачив водоймищ різного розміру)

тепер постав вибір: або дертися на перевал назад в сторону Ясниськ або ж спробувати подивитися куди заведе мене дорога, якщо їхати нею попри церкву і далі на південь в сторону сільця ЛІСОПОТІК. Вибрано другий варіант, який на карті 1:200 000 навіть не позначений. Не далеко від церкви і дороги побачив цікаву будівлю. Підійшов ближче – а-а-а, це не особняк, це – місцева початкова школа. Біля неї стоїть будівля ФАПу…

спустився вниз на дорогу. Дивлюся знову хрест. Цього разу його поставили “В пам’ять знесення Панщини в Галичині 16.04.1848 р.”. Школу видно біля хреста ліворуч…

дорога далі тільки грунтова і як на американських гірках – аж подих захоплює…До речі, місцями проїзд можна називати “сам пан шойно склєпав” – їхати по такому для екстремалів. Це вид на церкву і південну частину Рокитного з-під цвинтара…

майже проїхав цвинтар, аж дивлюся на його південному схилі видно два прапори – український і бандерівський…Ну та я і підійшов подивитися – виявилося що це і є той памятник упівцям про який йшлося вище. Міні-монумент розробив і втілив в життя інженер І.Мамчур, а виготовила все з граніту відома фірма “Livis”. На стелі прізвища тринадцяти повстанців (три з них невідомі) більшість з яких зі с.Мшана, тепер Городоцького р-ну. Серед загиблих є одна жінка з Чернівеччини.

Після цвинтара вже ЛІСОПОТІК. Тут всі будинки є вище по схилу від дороги. Кручу педалями і розглядаюся навколо. Бачу, що в долині потоку на тамтому березі теж дорога – йдуть собі якісь двоє… Потім моя дорога різко повернула на 90 градусів і почався затяжний підйом між хатинками, потім біля дач. Коли виїхав на гору не стримався ще раз подивитися на цю красу (на передньому плані с.Лісопотік)

ну а далі вже між дачами, деякі з них нагадують солідні особняки (хе, мені б пару мішків евро, також би тут будувався!) дорогою виїхав до нового села РОКИТНО-БУКОВИНА, того самого, яке є відразу після виїзду з Бірок в сторону Ясниськ, по правій стороні. Якщо їхати асфальтом до Ясниськ, можливо, бачили поворот праворуч біля лісу? Ось там я і виїхав і далі покотив додому – кілокалорії спалено, церква зафіксована, дороги і краєвиди просто фантастика – одним словом план виконано!
На жаль, забув збити показники лічильника, тому тільки скажу, що накрутив трохи більше сорока кільометрів.

162798_original

P.S. Чи хтось має якісну зйомку (бо в Гуглі не дуже) північної частини Рокитного і далі в сторону Мокротина? Цікаво було б дістатися цього забутого всіма хутора Поляни (Копанка) і подивитися, чи там є хто живий…

Залишити відповідь