Говерла 9 березня

Лазещина - г. Петрос - Лазещина
  • Загальна відстань: 20 км
  • Привіт!
    Можливо я не така досвідчена в подорожах та в звітах по них та певне все буває вперше.
    Отже напередодні свята ми з коліжанкою отримали дозвіл на вибір подарунка. Довго не думали обрали похід в гори. Звісно варіантів було багатсько, але похід на Говерлу був поза конкуренцією.

    Вирушили ввечері 7 березня на Коломию. Приїхали, до електрички треба трохи було почекати. Здавалось буде нудно.. Але кожен забавляв себе як міг , хтось дурачився, а хтось приймав горизонтальне положення де тільки міг. З часом людей на вокзалі ставало менше , туристів більше )) (це з фрази водія маршрутки –люди і туристи пройдіть по салону). Звісно дехто був нам знайомий. Так ми зустріли хлопця , якого пару разів бачили на тренуваннях, він привітався і інтенсивно почав копатись у рюкзаку, дістав дві чокуляди і поздоровив нас зі святом, приємно)) Тут з нашими хлопцями шось сі стрєсло- вони зникли… З’явились за декілька хвилин з пролісками, ці проліски подорожували з нами і приїхали потім до дому ще й живі ))

    Був варіант піти до Петроса там у наметі переночувати, ранком піднятись на нього, на Говерлу і тоді до дому. Проте чим ближче ми доїжджали до Лазенщини тим сильніший ставав дощ… Хлопці вирішили ,що НАМ буде важко в наметі і ми вирушили до будиночків, якими керує Михайлівна. Болота по дорозі було багатсько.

    Там ми перебрались в сухе, дівчата нарубали дров – жіночий день )),перекусили, та почали відпочивати, набиратись сил. Під вечір дощ змінив лапатий сніг.
    Ранком вирушили. Чим далі йшли тим більше ставало снігу. В певні проміжки часу ми змінювали послідовність нашої групи, тобто кожен йшов першим..

    Я фотографувала все довкола й не могла натішитись життям. Я намагалась усім своїм єством, кожною клітиночкою тіла ввібрати в себе красу та могутність гір, силу природи, енергію світила, ближче якого ставала з кожним кроком. Доречі, воно віддячило мені бо так швидко веснянок я ще не мала, а на відміну від певної категорії жінок , та незважаючи на вік, я ними тішусь як дитина.)) На самій горі всі ті відчуття посилились )) Шкода ,що прийшлось вертатись)… Підіймались ми 5,5 годин. Може хтось і був виснажений, але мене переповнювали емоції. Тяжко це передати словами, як би ж то було можна ділитись відчуттями))

    Але як все буває …найгірше мене чекало вдома.. Уявіть собі зкинув зі себе черевикі та штани в загальному коридорі, переступив їх я полетіла до компутера. Ой , ні я зробила три фото тим квіточкам в кариматі ,причепленому до рюкзака, як вони їхали.. тоді компутер, апарат, дротик, штекер, мишка, клац і…. три фото тих квіточків…Думала здурію … Але зібрала себе до купки, пригадала ,що закінчена оптимістка так не поступає в таких звичайних ситуаціях і пара дзвінків , пара контактів в асі, політ до сітікому за картрідером і найкращі друзі зробили неймовірне!!! Фотки відновлені правда не всі, але хіба би тільки тим перейматись!
    Отже ділюсь з вами тим чого не опишеш словами

    Оцінити і написати огляд

    СТАРТ: 08/03/2008
    20 км Закарпатська область UA
    Отримати напрямок

    Учасники мандрівки:

    anna