Мармароси. По Україно-Румунському кордоні.

Рахів - Ділове – Прелука - Піп-Іван Мармароський - Мика-Маре - Корбул - Стіг - Луги
11/03/2007
74

Учасники мандрівки:

energyonbike та borman

Пакуюся в дорогу. За вікном ганебна, сіра, дощова погода. Кажуть що дощ під час від’їзду у похід хороший знак, правду кажуть. :) Виїзд в суботу 10 березня пізно ввечері, наступного дня мав зустріти Бормана та решту групи у Рахові. Вирішив добиратися через ніч. Пізно ввечері, потяг Перемишль – Чернівці до Франківська, де в 2:45 пересадка на дизель потяг Франківськ – Рахів. Вже з Франика їхав з цікавим співрозмовником, балакали у пустому поїзді практично цілу ніч. Ще раз переконався шо Львів це село де всі можуть бути поєднані з кимось, чи в чомусь і навіть цього не підозрювати. Від Ворохти їхав вже сам, дрімаючи до самого Рахова.

Неділя 11.03

Рахів – с. Ділове – г. Прелука

В Рахові залишалося більше ніж шість годин до зустрічі, тож вирішив скористатися послугами кімнати відпочинку за 8 гривень на вокзалі. Якщо ти зі своїм спальником, то все вже не настільки зле. Подрімавши кілька годин мене розбудив телефонний дзвінок від Володі. Щоб не втрачати час, поки решта вже на під’їзді, я подався на закупи за списком який надиктував Борман. Вже за годину часу ми перезнайомилися коло вокзалу і пакували рюкзаки в автобус до с. Ділове, звідки починався наш маршрут який в кінці виглядав трохи не так як його планували спочатку. У Діловому стратили мабуть десь годину часу залагоджуючи питання з прикордонниками – маршрут пролягає по Україно – Румунському кордоні. Отож, збірна команда Тернополя, Вінниці, Львова а саме: Володимир (Тернопіль), Ігор (Тернопіль), Вітя (Тернопіль), Іра (Вінниця), Олександр (Вінниця) і я після розподілу спорядження і продуктів вийшли на маршрут.
За декілька годин світлового дня шо залишився починаємо набирати висоту. Пройшли 10 км. за 2 год 35 хв. Набравши 693 метри у висоті. Вже витоптуємо сніг для наметів затемна, тоді вечеря, чай і відбій. Підйом завтра о 5 ранку!! :D

Понеділок 12.03

г. Прелука – г. Піп – Іван Мармароський. (1937 метрів)

items.1173994346.bПідйом таки був о 5ранку. Сухий сніданок, червоний чай з шоколадом і на маршрут. Вже йдемо на снігоступах, без них йти важко, шо не крок провалюєшся до колін а то і глибше. Тут ще справжня зима, хоча в нас справжньої так і не було. З підйомом входимо в туман – довгоочікувані краєвиди які щойно з’явилися одразу ж зникають. На підході до Попа було екстремально і трошки небезпечно, як казав Ігор. Туман сильно обмежував видимість через шо не було видно небезпечних снігових карнизів. Мабуть таки і була небезпека – але вона не відчувалася завдяки керівникові походу. Вийшли нібито на вершину попа, прилади ЖПС показують потрібну висоту – але немає трангуляра, який згодом знаходимо по сусідству. Радіємо, фотографуємося, знімаємося на відео незважаючи на те шо практично нічого не видно. Через туман пропускаємо спуск вліво з хребта куди йде лінія кордону і наш маршрут, заходимо на Румунську територію, вертаємо назад і вже злізаємо крутим спуском як по драбині вибиваючи сходи у снігу у потрібному нам напрямку. За цей день пройшли 17.74 км з середньою швидкістю 1.9 км/год. зупинившись на початку лісової смуги, 1508 метрів над рівнем моря.

Вівторок 13.03

Піп – Іван – г. Мика-Маре(1815)- г. Корбул

items.1173994345.bПо плану – підйом о 5 ранку, три години на сніданок, чай, збори і на маршрут. Цей день – день снігоступів. Набиралися практики ходіння на них, а заодно експериментували саморобні прототипні моделі. Політ і погода нормальні, навіть не те шо нормальні, а відмінні – максимальна видимість, максимум сонця, максимум насолоди, але і найважчий день. Швидкий темп, постійні перепади висоти, йти важко, дуже важко. Я постійно відстаю, то кріплення снігоступа попуститься, то коліно яке почало нити, то знимкування краєвидів залишали мене постійно позаду. Ще, я вперше відчував таку сильну спрагу в цьому поході, сніг дійсно практично не допомагає. Шоб якось допомогти, мене розгрузили, Володя забрав кішки і балон а Саша харчі.
У першому варіанті походу г. Мика-Маре мала стати нашою останньою точкою, зваживши на час була поставлена нова мета – г. Стіг, таким чином вона стала б завершальною нотою у проходження всіх Мармаросів. Підійшли максимально близько до неї, скільки дозволяв світловий день. Останній підйом дався мені дуже важко, спрага добивала, віджив після горнятка зеленого чаю з медом. В цей день ми протоптали 23 км з середньою швидкістю 2.1 км/год. Зупинилися на висоті 1606 м.

Середа 14.03

г. Корбул – г. Стіг – с. Луги

Підйом як завжди :lol: З новими силами продовжуємо, а погода продовжує нас тішити. Траверснули Стіг, залишили сумки і збігали на гору – ще більше краєвидів, кілька знимок, панорама і вниз. Після вчорашнього дня, топтати снігоступи цілий день не дуже хотілося, після того як спустилися зі Стогу дехто йде без них, знімаю і я, і більше не вдягаю. Поки були на висоті ше можна було йти, От коли почали спускатися в Луги сніг змінився і через крок, другий я провалювався місяцями по коліна ,а місцями по пояс. Спустилися до потоку де вже і на снігоступах важко йти. Дороги і близько не видно, трохи йду, трохи падаю, трохи провалююся, решта думаю теж. Місцями йшов просто в потоці (який впадає в славнозвісну р. Тису) За якусь годину – другу вийшли вже на вкатану бульдозером дорогу до вирубки в лісі – далі дорога в Луги.items.1173993267.b

За останній день в горах пройшли 20 км. своїм ходом. Ще 23км нас довезли до Рахова, де вже всі чекали на потяг Рахів – Львів хто з чаєм, а хто з кефіром, а хто з одним і другим а то ще й з канапкою з салом чи повидлом.

В загальному подолали маршрут протяжністю 71 км на своїх двох. За цих 3,5 дні організм отримав ту необхідну дозу зими якої так бракувало останні місяці в місті. Було просто супер.

Я люблю Карпати!!!

Особлива подяка
Володимирові (borman) – Тернопільський Спортивно -Туристський Клуб- за організацію походу, та додаткове спорядження.
Олег – Антону (borijchuk) фарби „Helios– за підтримку зі спорядженням.
І всім за хорошу компанію у поході.

Залишити відповідь