Мій Крим

Ангарський перевал - плато Чатир-Даг - Лаванда - Лучисте - плато Демерджі - водоспад Джурло - Алушта
  • Загальна відстань: 50 км
  • Крим – це як перше кохання. Побачивши його чи побувавши тут раз – забути його вже неможливо. Вперше відвідавши Крим з програмою перебування як у „білих людей „ (пляжі Алушти та Ялти, пахлава, натовпи відпочивальників, скажені ціни) мої очі з сумом зачіплялись поглядом за скелясті гори а у голові вже вибудовувались плани майбутніх подорожей гірськими стежками.

    Пройшов час і ці плани стали реальністю. Знайомство з гірським Кримом вирішив розпочати з обов’язкової програми для кожного новачка : хребет Чатир-Даг та Демерджі-яйла.

    Чатир-Даг зі всіма своїми виступами й відрогами займає площу близько 46,5 км2. Його західні, південні та східні схили це стрімкі урвища, північна сторона відносно полого спускається до долини р.Салгір.

    У ряді кримських гір Чатир-Даг займає серединне розташування, зі всіх сторін він відділений від сусідів й зміщений на 10 км на північ від основного масиву Кримських гір. Масив обмежений двома глибокими проходами – богазами (перевалами) – пд.-зах. Кебіт-богаз (між ним й Бабуган-яйлою), на пн.-сх. – Ангар-богаз (розмежовує Чатир-Даг та Демерджі).

    Гірська частина Чатир-Дагу ділиться на два висотні рівні, які носять назву верхнього та нижнього плато. Верхнє плато зі сторони Сімферополя нагадує по своїй формі намет, шатро. Звідси й назва Чатир-Даг (з тюркського – шатро-гора). Ще у давнину мандрівники звернули увагу на столоподібну форму гірського утворення й на ста%обре втоптану стежку, що виходить на верхнє плато). Далі сенсу йти не було (хоча година була ще не пізня), так як дув добрячий вітер й стояв туман. Воду ми набрали у достатній кількості внизу (проблема питної води , точніше її відсутності є характерною для кримських гір) й прийняли рішення розбивати свій табір на гарній полянці біля одинокої гірської сосни.

    Перша ніч у кримських горах була пречудовою. Нам вдалось вдало вибрати час мандрівки: якраз почалось цвітіння неймовірної кількості різних трав й квітів . Від всього цього у повітрі витав просто фантастичний духмяний аромат сотень різних трав. Солодкому й міцному сну також сприяв музичний супровід у виконанні хору мелодичних пташок.

    На Чатир-Дагу росте 520 видів рослин, із них 57 ендемічних видів і 13 реліктових. Серед них такі, як тис ягідний, троянда Чатир-Дагу, сон-трава, ендемічні лютики, чебреці, дроки.

    Далі був чудовий схід сонця, заєць якому сподобався мій штатив : ), радіальна вилазка на г.Ангар-Бурун та перебазування під вершину Еклізі-Бурун. Тут ми розбили табір та всіма рецепторами втягували у себе навколишню красу. Саме тут усвідомлюєш, що таке Кримські гори, до чого ж вони є малими у шкільних атласах й якими величними є насправді.

    Слід зазначити, що в цю пору року нам пощастило з абсолютною відсутністю лісників (Чатир-Даг є заповідна територія з усіма випливаючими звідси наслідками) та відносною відсутністю туристів. Це сприяло появі досить сильних відчуттів від тиші та спокою у такому красивому місці.

    Коли вже пакувались й збирались вирушати на Демерджі-яйлу трапився інцидент з моїм наметом : ) Я повитягував кілочки й залишив його у розкладеному вигляді просушуватись й тим часом взявся до збирання рюкзака. Несподівано сильний порив вітру підхопив намет й через скелі погнав його у сторону нижнього плато (добре, що не у зворотній бік величезного урвища із прямими й неприступними скелями). Шляхом неймовірних зусиль та нового олімпійського рекорду : ) у забігу на 500-т метрів босяком мені вдалось приборкати неслухняного мандрівника .

    Далі наш маршрут проліг по трасі Сімферополь-Алушта до с.Лаванда, звідки маршруткою добрались до с.Лучисте де й почали свій підйом на Демерджі-яйлу.

    Демерджі – одна з найкрасивіших вершин у Криму (звідси й така популярність у туристів всякого роду й типу). За багато тисяч років було створено її неповторний силует. Масив Демерджі складається з гірських порід верхньоюрського періоду. Конгломерат Південної Демерджі складається із різноманітних по кольору й складу пісковиків, білого кварцу, зелено-сірих діабазів, чорних, сірих і кремових вапняків, рожевих і сірих кварцитів. Скільки годин має день, скільки разів міняється колір Демерджі.

    Одним із природних див Демерджі є Долина привидів . Це долина наповнена кам’яними розсипами та скельними утвореннями. Багата фантазія та уява природних скульптур : від наче витесаних кам’яних велетів до ніби вирізаних тонким різцем кам’яних мережив. На деяких кам’яних стовпах поселились сосни, вигнуті, низькорослі, ніби з японського карликового саду. Серед них мЀовинних картах ця місцевість позначена як Трапезус.

    Найвища точка верхнього плато – г.Еклізі-Бурун (1527 м), п’ята по висоті серед кримських вершин. Колись цю вершину називали Церковний мис, з’єднавши грецьке „екліз” – церква та тюркське „бурун” – мис. Існує легенда, що у давнину на вершині гори стояла грецька церква куди греки зі всього Криму раз на рік (на Трійцю) здійснювали паломництво для молебня.

    Друга вершина Ангар-Бурун (1459 м) є найвищою у протилежній частині плато.

    Плануючи свою подорож Чатир-Дагом, я хотів відвідати обидва плато. Але пізніше усвідомив, що часу на все не вистачить, та й на нижнє плато з його печерами необхідно планувати окрему мандрівку. Тож наш (компанію мені склав Unforgiven) шлях проліг на верхнє плато Чатир-Дагу. До традиційної точки старту багатьох кримських маршрутів – Ангарського перевалу (752 м) дістались за помірну плату комфортабельним тролейбусом Сімферополь-Ялта (стартує він поруч із залізничним вокзалом, що є досить зручно й не потребує хаотичних пошуків тролейбусних стоянок по місті).

    На Чатир-Даг з Ангарського перевалу є декілька варіантів маршрутів які позначено на туристичних мапах (основними є три : якщо стояти спиною до Ангарського перевалу то
    1) через Кутузовське озеро (лівий);
    2) через Ангар-Бурун (середній, найскладніший);
    3) через Тисовий каньйон (правий) ,
    насправді тут значно більше стежок які у кінцевому результаті ведуть в одному напряму – на плато.

    У супроводі туману та дрібного дощику всіма правдами й неправдами нам вдалось вилізти на плато (трішки „блуданули” й щоб не заморочуватись пішли по-азимуту й вийшли на дBEжна побачити фігури статних й могутніх рицарів, гордих красунь, фантастичних звірів. Побачити все це допоможе уява та освітлення яке міняється протягом дня.

    Серед всієї цієї неймовірної краси ми і вирішили заночувати на так званому „вертолітному майданчику” (рівна площадка посеред велетів-скель встелена смарагдовим, м’ягким трав’яним килимом з якої відкривається чудовий огляд у різні сторони). На цьому фен-шуйному місці повечеряли, пообсервували зоряне небо, залізли на скелю й звісивши ноги розкурили люльку. На нашу честь у нічній Алушті влаштували гарний феєрверк та салюти : ) Далі нас чекав відпочинок та кольорові сни.

    Набравшись сил полізли на Демерджі-яйлу. Побродили по краю плато, помилувались краєвидами й вирішили сховати рюкзаки й збігати до водоспаду Джурла попутньо поповнивши там запаси води.

    Водоспад Джурла (вода що біжіть) знаходиться в урочищі Джурла, що перебуває на південному сході гірського масиву Демерджі (поблизу від Південної Демерджи). Джурла складається із серії невисоких каскадів. Висота водоспаду всього близько 6 метрів. Водоспад розташований у самому верхньому плині ріки Сотера. Потік за тисячі років «випиляв» у міцних мармурових вапняках і конгломератах численні невеликі каньйони, казани. Виходи шарів гірських порід утворили в руслі ріки серію каскадів і перекатів. Особливо ефектно вони виглядають навесні, у період паводка, коли ріка, немов бавлячись, перестрибує з одного уступу на іншій. У суху пору року водоспад Джурла практично пересихає і перетворюється в невеликий струмінь води, що біжить по каменях. Це обумовлено високим розташуванням водоспаду (близько 800 м над рівнем моря). Тому всю красу водоспаду Джурла можна спостерігати навесні або після рясних опадів.

    Освіжившись у водоспаді повернулись назад, познимкували чудовий захід сонця, розбили табір на мальовничому й відкритому місці поруч з багатосотметровим урвищем.

    Приблизно біля четвертої години ранку прокинулись від звуків грози, що швидко приближалась до нас. Галопом спакували всі речі по рюкзаках (все металеве повикидали в одну купу), зібраний намет взяли у руки і швидко почали скидатись до найближчого букового лісу. З горем-пополам знайшли більш-менш придатне місце під намет (все це відбувалось дуже швидко й у супроводі перших капель дощу й грому). Залізли у намет. І почалось…

    У подібній ситуації у своєму житті я вже раз побував, і пам’ятаю , що тоді не хотілось, щоб будь-коли вона повторилась. Але не так сталось як гадалось. Три години без зупину як із відра лила злива (намет від такого навіть трішки почав протікати по швах) весь час добряче били громи (тричі грім вдарив десь у метрах 100-200 від намету), ніч була дуууууууже довгою, серце весь час знаходилось у п’ятах, декілька разів подумки прощався із життям. Але нічого, ранок розпочався якби нічого й не було. Після всього пережитого на світ дивились ніби наново народившись.
    Далі був спуск до моря й стоянка за три метри від морських хвиль з усіма притаманними атрибутами такого відпочинку (пляж, морські купання, пиво, засмагання і т.д.).

    Шість днів у Криму пролетіли наче мить й так не хотілось з ним розставатись. Перше побачення з Кримом пройшло вдало й на прощання (давши собі обіцянку не один раз сюди ще повернутись) йому ми сказали :

    – До нових та цікавих зустрічей !

    А вам любі “бескидівці” залишається гризти лікті Very Happy

    Оцінити і написати огляд

    СТАРТ: 24/06/2011

    Складність:

    Учасники мандрівки:

    jack