Через Ялинкувате на водоспад Шипіт

Славське - Ялинкувате - вдсп.Шипіт - Воловець
  • Загальна відстань: 89 км
  • Як і було заплановано, електричка Львів – Мукачеве щасливо перенесла мене і мого вірного Гіганта до Славська. Дорога зі Славська до Ялинкуватого нічим спеціальним не відрізнялася, крім декількох оголошень про продаж котеджів біля бази Захар Беркут. Купівля нерухомості в мої плани не входила, тому на хребет вискочив, якось несподівано. Воно і не дивно, висота його в сідловині всього 888м. На самій сідловині є роздоріжжя. На схід дорога веде на Торунський перевал, а на південь – на закарпатську Новоселицю. Так говорять вказівники, встановлені з польською допомогою, і майстерно понищені нашими громадянами. І кому вони заважали??? Якби були металеві, то і сліду їхнього не було, а через те, що пластмасові – то понищили. Варвари. Грунтово – кам’яна дорога нікуди не пропадає, як це пророкують мапи і не прилипала болотом до коліс, як можна було передбачати, судячи з дощів, що поливали Львів. Дорога для Карпат – чудова.
    Новоселиця здивувала великою кількістю столітніх дерев’яних хат і значно більшою кількістю худоби, ніж на Львівській стороні.
    Обідній перекус влаштував за Новоселицею, на живописному і ще чистому, бо безлюдному, березі річки Голятинка, сполошивши якогось величезного птаха. Чи сова, чи орел. Розгледіти, а тим більше сфотографувати не вдалося.
    Так складалося, що часу вистачало ще і на Шипітський водоспад, тому через 15 хвилин поспішив в дорогу. Зупинився аж перед Киричками на чудовому джерелі з мінеральною водою, з якраво метелевими домішками, що іржою вимальовують береги струмка. Хоча джерело було обліплене і нашими і мадярськими туристамо, проте води всім дісталося і навіть флящинку привіз додому.
    Шипітський водоспад став абсолютно попсовим місцем. І чехи і мадяри, не згадуючи вже про наших людей, всі щось смажать, випивають, одним словом “віддихають”. Сміття, як не дивно, небагато. Очевидно, лісники ретельно прибирають. Поробили додаткові стежки з перилами на верх водоспаду. Дбають про туристів.
    На зворотній дорозі вниз гарно розігнався і летів в Пилипець, підскакуючи на горбиках. Гарно так, немов на лижах. Дуже приємно.
    Далі був перевал перед селом Гуркало і що ще здивувало в цій поїздці, то це гуркальські корови, які виробили свої правила вуличного руху. Вони всі рухалися по трасі шнурочком, одна за другою, але строго по осьовій лінії. Машини об’їзджають справа, зліва, а вони поважно чимчикують по-середині.
    У Воловці був за дві години до електрички, тому мав час на борщ, чай з Артеком і написання чорновика цієї розповіді.
    Поїздка вдалася на славу! Доречі про Славу, в електричці зустрів Славіка Дяка і його дівчину Оксану, що скоротило мені повернення до Львова Laughing

    Середня швидкість – 15,6 км/год
    Час руху – 5год.38хвилин.

    Оцінити і написати огляд

    СТАРТ: 15/07/2007
    89 км Львівська область UA
    Отримати напрямок

    Учасники мандрівки:

    Globetrotter