Осмолода-Слобода-Колочава

Осмолода - хатинка під г. Кінь Грофецький - пол. Плісце - г. Грофа - Став Грофянський - хатинка між г. Молода та г. Яйко Перегінське - г.Молода - пол.Солотвинка - долина р. Свіча - р. Мала Меґла - г. Яворова Кичера - с. Слобода - оз.Синевир - с. Синевірська Поляна - присілок Перенизь - присілок Ключі - музей лісу і сплаву на Озерянці - Озерце - г. Мала Ґропа - г. В. Ґропа - г. Негровець - озірце під Негровцем - г. Горб - г. Ясновець - г. Дарвайка - с. Колочава
  • Загальна відстань: 110 км
  • Так як приїхав в Осмолоду досить пізно то планом максимум було дійти до Плісця. Почимчикував вздовж Котельця до туристичного притулку. Здибав групу матрасників яка якраз спускалась з пол.Плісце й розповіла , що в хатинці бухають відпочивають близько 12-ти чоловік. Прийшлось корегувати плани, так як не зовсім хотілось слухати високоінтелектуальні бесіди. Вирішив йти на сідло між г.Грофа та г.Кінь Грофецький.

    Наступного дня вирішив розвідати (жодного разу ще не ходив цією стежкою) райшток, що сполучає сідло між г.Грофа та г.Кінь Грофецький й пол.Плісце.

    В притулку вже нікого не було. Поприбирав трохи сміття, що міг спалив а решту зібрав у мішок.

    На вершині тільки самотній літній чоловік який попросив сфотографувати його на апарат 30-тилітньої давності (за час мого походу зустрів всього-навсього декількох людей (лісорубів)

    Про осмолодську Грофу існує цікава романтична легенда. У ній розповідається, що одного разу два брати, угорські графи, полюючи в цих місцях, викрали славну на вроду перегінську попадю. Але та попадя мала коханця, парубка, який, довідавшись про викрадення, зібрав гурт товаришів і пустився в погоню за викрадачами. Графи, прагнучи уникнути погоні, втекли на світанку. Але коли почули наближення переслідувачів, вирішили, щоб один з них утікав з попадею, а інший став до поєдинку. Коли перший з братів упав від кулі, другий, посадивши попадю на коня, помчав далі. На одній з вершин загинув під ним кінь, і вже далі попрямував пішки. Але, побачивши на другій вершині, що не зможе вирватися, виршив збезчестити свою жертву, Та, обороняючись, пробилася ножем. На треій вершині переслідувачі догнали графа і вбили його. Так першу гору назвали Кінь Грофецький, другу Попадя, третю – Грофа .(Габорак М. Назви гір і полонин Івано-Франківщини. Словник-довідник. Видання друге, доповнене, уточнене. – Івано-Франківськ: Місто НВ,2008. – 500с.)

    Далі спуск на Став Гроф’янський, повз вирубки до р.Молода. Вирішили не йти червоним маркуванням (СКТШ) на г.Молода а піднятись екологічною стежкою до хатинки між г.Молода та г.Яйко Перегінське.

    Назбирали до вечірньої зупи грибів. Милувались кедрами Й нарешті дійшли до хатинки де й зупинились на ночівлю.

    Колись тут було озеро де любив проводити свій час Андрей Шептицький – знакова фігура у природоохоронній діяльності цієї місцевості

    У планах в нас була г.Молода. Раз була – треба йти ! Кам’яний тур при підйомі на Молоду Чув версію, що тут символічна братська могила воякам загинувшим у І світовій війні

    На вершині зробили перекус та брали участь в лотереї Чи прийде ця хмарка до нас?Перепочинок на спуску з г.Молода. На пол.Солотвинка, де ми розклали табір, сусідами нам стали карпатські мустанги

    Наступного дня нас чекав спуск в долину р.Свіча. У долині Свічі нас чекали залишки вузькоколійки

    Тим часом погода почала суттєво псуватись (правда ненадовго), що змусило нас розкласти намет прямо на насипі від залізничної дороги

    Наступного дня ми попрямували до с.Слобода

    Для карпатського високогір’я зазначають ще один гірський вид чебрецю: чебрець гарний – зростає зрідка на кам ‘янистих схилах у субальпійському поясі Свидовця (Близниця, Драгобрат) і Чорногори (Піп-Іван); загальнокарпатський ендемік.

    Латинська видова назва myrtillus походить від слова myrtus — «мирта», через схожість рослини з маленькою миртою.

    Село Слобода зустріло нас просто неймовірною тишею та спокоєм. Гарна (збережена) архітектура будівель, привітні мешканці, чудова природа , мінімум цивілізації – майже райський куточок.

    Вже у самому селі нас “накрила” потужна злива з градом (і так було протягом трьох наступних днів – 15.00 час зливи :). На щастя знайшли недобудований гараж де й перечекали грозу

    Після дощу йти стало набагато приємніше та свіжіше. Йдемо на оз.Синевир

    Переночувавши на облаштованому місці стоянки між с.Слобода та оз.Синевир вирушаємо у присілок Синевірської Поляни під назвою Перенизь.

    Скажу відверто, я в захваті від цього місця!!! І зрозумів, що не тільки я. Саме тут обрали локації для зйомок фільму “Брати” . Ми провели чудовий вечір та ранок у спеціально збудованих обійстях.

    Колись це була стайня для овець й коня одного з господарів у Син-Поляні, придбана і переоблаштована для зйомок. Під час знімального процесу тут годували акторів 🙂

    З цим дідусем (посередині) мені пощастило поспілкуватись. Він місцевий, живе вище від місць зйомок. Народився 1927 року й добре пам’ятає багато цікавинок (трохи з яких оповів мені) й ще заграв на музичному інструменті схожому на сопілку.

    Далі ми всякими буреломами (втратили стежку марковану) по азимуту спустились до р.Озерянка де знаходиться Музей лісу та сплаву.

    Остання повінь завдала значної шкоди спорудам музею та зруйнувала дамбу. Пообідали та у супроводі грому почали підніматись на оз.Озірце. Тут в альтанці перечекали традиційну післяобідню грозу.

    У інтернеті читав про те, що хатка на Озерці спалена горетуристами. Побачив це на власні очі 🙁 Шкода, гарна була хатинка.

    Перечекавши грозу полізли на хребет Пішконя звідки нам відкрились чудові краєвиди на навколишні гори.

    Заночували біля озірця під Негровцем. Колись давно, перебуваючи в колочавському скансені звернув увагу на хребет Ясновець-Дарвайка й запланував собі там побувати.

    З першого разу мені з malvalanda та baranol не вдалось здійснити цю задумку. Не вдалось з першого разу – вдастсься з другого! Не змогли мені стати на перешкоді табуни карпатських мустангів.

    Після г.Горб часто зустрічались випалені ділянки (трава, кущі). До підходу під Ясновець була стежка, далі вона вже загубилась і ледве якусь стежину знайшов у лісі. Цією стежиною піднявся за межу лісу, а далі по азімуту 🙂

    Місцями був такий градієнт, що я вперше міг зривати чорниці ротом настоячи 🙂 Вершина вся у жерепах. Попрямував далі до Дарвайки (насувалась гроза й швидко треба було скидатись з хребта).

    У Колочаві з’їли по пару штук морозива та випили пару кухлів квасу. Місцем ночівлі вибрали місцину неподалік від мінерального джерела та залишків укріплень “лінії Арпада”, щоб зранку недалеко було йти на автобус.

    Отакі пригоди відбулись зі мною. Спочатку шкодував, що не взяв фотоапарат. Пізніше зрозумів, що з фотоапаратом було б менше можливостей споглядати цю всю красута насолоджуватись а тратився б час на об’єктиви, штативи і т.д.

    ПеС. Стримба залишається найнедоступнішою для мене вершиною 🙂 (тричі на неї не потрапив, хоч планував).

    Оцінити і написати огляд

    СТАРТ: 12/07/2012
    110 км Івано-Франківська область UA
    Отримати напрямок

    Складність:

    Учасники мандрівки:

    jack