Північною Сокальщиною

Сокаль - Опільсько - Бояничі - Лешків - Варяж - Русин - Лешків - Сокаль
22/04/2011
85

Учасники мандрівки:

vicarman

На Сокальщині я не бачив три останні деревяні церкви, які мають бути закинуті на мій сайт. Настав час їх відвідати. А заодно подивитися що ще цікавого є в цій прикордонній зоні Сокальщини…

Зранку не зважаючи на приморозок сідаю на свій велосипед і їду на головний залізничний вокзал Львова. Разом з іншими пасажирами стою на пероні і мерзну – вже 9.05 (час відправлення) а димовоза Львів-Сокаль навіть не видно… Відправляємося з запізненням в 12 хв., але прибуваємо на ст. Сокаль по графіку. Я відразу заскакую на свого “залізного коня” і набираю обертів – мене чекає приблизно 60 км. по Сокальщині і жорстке обмеження по часу – десь 3 год. з лишком до останнього потяга Сокаль-Львів… Крутити педалі важко, адже дує зустрічний вітер, а ще це перша цього року велопоїздка на дальшу відстань… Щоб перести подих від високої швидкості руху роблю флеш-зупинку в с.ОПІЛЬСЬКО – фоткаю цікаву муровану церкву Пресвятої Трійці з 1892 року, збудовану Павлом Левицьким, сокальським інженером

Наступна зупинка в БОЯНИЧАХ – селі біля перехрестя доріг на Ковель і Варяж. При дорозі на Варяж стоїть оббудована з усіх сторін колишня польська каплиця. Ніколи б не звернув на неї уваги, якщо б не побачив її на довоєнній польській топокарті

144214_originalКоли вона збудована – не знаю. Та й на каплицю не дуже і подібна (тільки хрестиком і розп’яттям на фасаді). Брама на її територію зачинена, по тій стороні кидається здоровенний пес, тому я робив фото з дороги

Між Бояничами і Варяжем при дорозі не можливо не побачити невеликий цвинтар, на краю якого є цегляна колона. Трохи далі від дороги видно декілька житлових будинків. Цікаво, що цвинтар є а ні церкви ні каплиці навіть близько нема…

Ще задовго до в’їзду до Варяжа при дорозі побачите пограничний пункт – приміщення з забитими вікнами а збоку шлагбаум… Я звичайно мав при собі копію паспорта, проте нікому було її перевірити (ну, просто пощастило…). Вже незабаром спуск до ВАРЯЖА. Але дозвольте про це село розповім в кінці посту. Не зупиняючись у Варяжі я повертаю до с.Лубнівка зафіксувати першу з трьох останніх деревяних церков Сокальщини. Лубнівка зустріла мене “болотєм і гумаками” – без них там ніяк… Швидко зафоткав і знов через Варяж без зупинки рухаюся на південь. Асфальт на диво дуже добрий – видно, що тут машини не часте видовище…Відчуваю, що сил крутити педалі щораз менше… В полі повертаю ліворуч до села ЛЕШКІВ. На останньому підйомі до села побачив цікаву річ: хтось колись вимощував дорогу таким способом – плоскі камінці ставили на ребро, збоку накладали розчин і притискали наступний камінець. Виходить такий собі гребінець. При спуску в Лешків неодмінно побачите ось таке чудовище (зверху деревяне, а знизу муроване). Можу припустити, що це колишній млин…

Заїхав у село, швидко зафоткав церкву і вже вирішив їхати назад. Аж тут згадав, що на польській довоєнній карті бачив у Лешкові позначену каплицю. З однієї сторони час дуже підтискає, а з іншої потім совість буде гризти, чого не перевірив чи існує та каплиця. Тут якась бабця підійшла, то я питаю чи є каплиця. Коли жінка сказала, що каплиця збереглася, то я рванув у село (добре, що було близько) і справді побачив її. Отож, мабуть уперше в інтернеті все що залишилося від колишньої римо-католицької святині доступно для загального ознайомлення

145162_originalТрохи оговтався від слави першовідкривача:)… Тепер зрозуміло, чому каплицю не побачив на Вікімапії – навколо ж дерева (які правда вже потихеньку зрубують) та й будівля без даху. Це може свідчити, що каплицю після війни навряд чи сильно експлуатували. Ось головний фасад

Всередині очікувана картина. Трохи далі головного фасаду стоїть мурована дзвінниця…

Як видно, каплиця нічого цікавого тепер з себе не представляє, але приємно навіть такі руїни відкривати на цьому краю світу… Якщо комусь прийде в голову дістатися цих місць, то скажу, що десь о 14.00 бачив як в Лешків приїхав автобус Сокаль-Варяж і відразу поїхав назад до Варяжа…

Я якось вибрався назад на асфальт, переїхав через гору і потрапив до села Русин. Ну, думаю, тут місцеві побачивши якогось дивака на ровері з наплічником точно подзвонять на прикордонну заставу і не встигну я зафоткати деревяну церкву, як мене застоплять люди в камуфльованій формі. Але не так сталося… Правда в Русині я фоткав церкву на “раз-два-три”, бо часу було в обріз, а ще ж хотів подивитися Варяж… На щастя, прикордонників не було… Покотив з Русина зворотньо до ВАРЯЖА. Величеньке село, але (нехай простять мені його мешканці) справило на мене трохи гнітюче враження… Руїни, руїни, руїни… Отож, дивимося нашвидкоруч Варяж навпаки – від заходу на схід. Спочатку я поїхав до церкви Успення Пр. Богородиці з 1784 року (перетвореної з колишнього костелу). До речі фасад цього храму і фасад костелища св. Марка обренені один до одного

На стовпах вхідної брами – дві скульптури. Ось та, що праворуч

143416_originalТак, час біжить, тому швидко повертаю до нещасного але вражаючого розмірами і всім решту костелом св. Марка. Як гарно сонце освітило його бічний фасад…

Вежі цієї махіни видно здалеку… Між вежами напис латиною…

Напроти головного фасаду, біля житлового будинку, муровані дзвінниця та арочна брама. Стан, звичайно, як і костелу…

Зпротилежної сторони, біля стіни руїни всіх руїн (принаймі у Варяжі) установили табличку щоб туристи знали що дивляться. Костел потрапив у міжнародний туристичний маршрут

Заглянемо всередину. Туди можна потрапити через головний вхід або через захристію. Вид в сторону нави від захристії 147096_original

До речі, посередині нави чимала яма, та й з гори може в будь-який момент впасти на вашу дорогоцінну голову яка-небудь цеглина – будьте дуже уважні та дивіться не тільки посторонах а й під ноги!!! На стінах ще збереглися розписи… Ось частина з тих, які я побачив у захристії

Ну що ж, найвища пора зробити Варяжу “па-па”, бо поїзд не чекатиме на мене… Натискаю на педалі, але перед спуском (якщо їхати до Варяжа) ще фоткаю колону і сходи до неї

147582_originalНа сьогодні з мене вистачить, тепер мета – станція Сокаль! Назад таки легше – хоча б тому, що вітер тебе не гальмує… Так я крутив-крутив і приїхав на станцію разом з прибуттям димовоза зі Львова. Менше аніж за пів години гуркочучи моторами Сокаль-Львів повіз мене додому…

 

Підсумок:
-Накрутив ногами – 85,6 км.
-Максимум розігнався до 40,9 км/год.
-В середньому їхав – 17,1 км/год.
-На все-про все мені пішло рівно 5 годин.

Залишити відповідь