Подорож по східним кресам Галичини

Підволочиськ - Скалат - Гримайлів - Сатанів - Чемерівці - Кам'янець-Подільський - Хотин - Чернівці
  • Загальна відстань: 252 км
  • день 1

    Поїхати кудись на кілька днів ідея була давно, але саме по цьому маршруту виникла спонтанно і буквально за кілька днів до самого вийїзду. Придумав в середу, і в пятницб вночі мали їхати, але майже до останнього у всіх ніяк не виходило, як з часом так і з фінансами. але все ж в пятницю вирішили ми їхати з Павлом, але вже в суботу. Тому мали день на приготоування і обдумування маршруту і того шо брати з собою. Купили квитки без проблем. Туди взяли квиток на поїзд №086 Л (01,35 у Львові і в 04,40 в Підволочиську). Назад на понеділок з Чернівців в 22,50 у Львові 6,50. В обидві сторони їхали без постелі, і ціна десь за два в районі 90грн.
    Отже, зустрілися на вокзалі, швидко запакували ровери, в чохли з целофану 1,5 на 2 метри, шо вийшло і дешево і відносно легко. Оскільки нам їхати треба було десь 3 години, думали поспати хоча б той мізер, бо наступний день мав бути важким. Але не вийшло) їхала з нами в майже пустому сімферополському поїзді, дівчинка до Тернополя, яка чи то розлучилася з хлопцем, чи ше шось таке, ну і ми її втішали весь той час. А з Тернополя до Підволочиська їхати біля години, а сон шось не ліз і загалі …)

    В Підволочиську відразу поїхали не в ту сторону яку б мали, хоча вирішили їхати на Скалат, а далі вже або Сатанів або Гусятин. По виїзді з Підволочиська відкрилася суперова панорама зі сходом сонця. Але тут мій фотоапарат-мильничка почав вимахуватися, сталася якась проблема з включенням, і вже думав шо все пропало, але якось чудом я його заставив працювати але вже пізніше. Загалом все шо треба було по дорозі сфотографувати він сфотографував, але дещо робив і на мобільний.

    Все ж таки варто з собою мати gps навігатор коли їдеш вперше кудись, ну і враховуючи шо в нас дорожніх знаків майже немає, то блудили троха по дорозі). Першим вартим уваги був костел в селі Хмелиська. Навпроти якого сиділа бабка яка здивовано на нас дивилася (то ми якраз на Зелені свята там проїжджали). Питання якої були не менш дивні, типу “а хто вам казав сюди їхати, а нашо ви сюди їхали, а чому ви їдете”, а звідки ? зі Львова. А то є ж Львів біля Польщі, т оможе поляки вам казали сюдою їхати ?? ))).

    Краєвиди далі і дали не переставали милувати око, навіть не зважаючи на кількість ям і якісь асфальту. Наступним була свята гора в селі Полупанівка, там якісь прощі проходять і вроді як нагадувало наш Страдч.

    Проїхавши ще якісь 10км, попали в старе містечко Скалат, власне тут походила родина Павла, і йому ці краї були знайомими ще з дитинства,. Замок і башні як виявилося відреставрували, як і багато чого в містечку.Тут ми троха блуканули і поїхали якогось милого на Тернопіль, на роздоріжжі ні вказівних знаків і нічогось такого шоб можна було так собі зорієнтуватися коли їдеш в перший раз не було. Тому майже 8км лишні вкрутили під гірку з якої згодом спустилися)

    Далі вже був вибір як, і куди їхати, було 2 варіанти дороги. Один прямо на Гусятин і на Камянець з своїми красотами і історичними місяцями, і шо напевно коротший шлях. Другий, їхати через заповідник Медобори через Збруч на Сатанів, звідти на Чемерівці і на КПД. Ясна річ вибрали другий, довший )))

    По дорозі зробили маленький перевал, як не як втома і відсутність сну давалася в знаки. Зупинилися в селі з цікавою назвою Вікно. Тут спробував реанімувати свій “фотік” і чудом шось з того вийшло, тому і було кілька фот з нього а не мобільного.

    Після Вікна відкривалися прекрасні краєвиди, і власне красоти заповідника Медобори.

    Якось швидко піднялися на гору, далі спуск і вже екс кордон між Австро-Угорщиною і Російською імперією, а саме річка Збруч. Тут теж зробили маленький перевал на 5 хвилин зробивши кілька фото на такому історичному місці))

    В Сатанові думали глянути на якісь місцеві історичні місця, але покрутили далі. Саме епічно було те, що вїхавши в мене на спідометрі було рівно 66,6 км ))) Сатанів ))))
    А ше, от шо варто зауважити, це те що кардинально міняється все після Збруча, совкові назви вулиць, гірші дороги, хати і ділянки вже не такі як на Галичині. Вроді як перетнув ріку і вїхав в інше місце, і совок.

    Після Сатанова на Чемерівці, дорога місцями повністю розбита, хоча виїхавши на трасу, кусок дороги був ідеальним для накату, але то якісь 10км, далі знову така собі.

    Маленький перевал на міжрайонному кордоні. Тут кругом серед зарослів були пусті пляшки з під горілки. А ше в нас закінчилася вода. Сонце настільки пекло шо вже було відчутно все) а по кіломметражу це була десь тільки половина маршруту за перший день

    Наступною зупинкою і поповненням води було якесь село, з памятниками воїнам 2СВ, совковим магазином, але привітними людьми)

    Остаточно вибившись сил через відсутність сну, і спеки вирішили довше перепочити вїхавши в містечко Чемериці. Тут попросили на заправці шоб нам зарядили телефони, а самі на півтора години подрімаємо. ЗА заправкою був яблуневий сад, де ми і відрубалися більше як на годину з чудовим краєвидом. Навіть наявність мушок, мурах, машкари і іншої живності нам не позаважало моментально заснути)

    Набравшись сил як не як, покрутили далі лишалося якісь 45-50км до Камянця, вроді як і мало але вже позаду було 100км)

    В Кам’янець-Подільський вїхали десь в районі 17 дня. Замучені але раді побаченому і я приємно здивованим від красоти міста, бо був тут вперше. В замок не заходили бо закривався, а ше тут проходив фестиваль східних танців, тому поїхали на зустріч з знайомим до центру міста. Павло тут був був не в перше, а років 10 тому, тому мав шо і з чим порівняти. Місто повністю відповідає курортному відпочинку, маса кафешок, закладів для туристів, різні атракції, велопрокати.
    Ночували в брата моєї знайомої Наталки яка нам порадила свого брата, за що їй величезне дякую. Ну і Андрію з дружиною які нас вечером напоїли чаєм, смачнющим компотом з яблук і мяти. Лягли десь в 12 ночі, і планували прокинутися в 8 ранку, шоб встигнути ще погуляти Кам’янецем-Подільським, а потім неспіша побути в Хотині, і мати час для прогулянки по Чернівцях, звідки в нас мав бути поїзд. Але прокинулися ми десь в 10 ранку.

    день 2

    зранку прокинувшись мали смачний сніданок з кавою і всякими солодкими штуками. Я дума шо цим обійдеться, але то ше був смачнющий під обід))
    Планували виїхати десь в 10 ранку а виїхали в 13 дня.

    В Кам’янець-Подільський треба їхати як виявилося більше ніж на 1 день))
    Одним словом, погуляли троха по місту, завели нас в парк для даунхілу) на лебедів, які на публіку позували глянули)

    під цим костелом підходить бабка попрошайка, просить гроші, товариш дає 2грн, а та так покосилася і каже “а я думала ви мені хоч 10ку дасте, а ті 2 гривна на храм можете собі дати”, ну я офігєл від сказаного, і почав “возмущатися”, але зрозумів шо тут і так нічого не докажеш і сперечатися чи хамити марна справа.
    в середині застереження!!! ))
    Далі спішно покотили на фортеці, в яку ми вирішили не іти по браку часу, бо вже була 14 дня

     

    спустилися вниз до річки шоб скоротити дорогу до Хотина, по спуску стоїть ось така будівля, кажуть шо то тюрма була, а зараз хотіли віддати митцям-художникам, але наша влада ясна річ проти ітд. Виглядає масштабно і досить гарно)

    випили по 0,5квасу і вйо бо коні мерзнуть
    виїхавши на трасу я офігів від трафіку, бо день перед фур на дорозі майже не було, і машини теж якось рідко проскакували, а тут жесть, + дорога як завжди, бажала кращого

    По біля кордону з Чернівцькою областю до нас приєдналися двоє велосипедистів зі Камянця які не проти були з нами мотнути до Хотина, а далі кудись купатися, бо на дворі стояла спека ще та)кордон з Чернівецькою областю ріка Дністер, робив на ходу, а їхав десь під 40 )
    Як виявилося на територія біля замку вхід платний, одна справа іти в середину платити, інша шоб побути збоку. Тому ми проскочили КП

    Хотин теж радував око, бо там є на що подивитися і погуляти збоку, крім того Дністер рядом. Жаль, шо часу в нас мало і він все більше і більше припирав, тому тільки погуляли по території.За легендою кажуть тут замуровали дівчину, яка наплакала і от досі таке мокре в стіні

    На жаль з фотами вже все, “фотік” здох. Хоча по дрозі нічого крім підйомів і ям не траплялося)
    Саме на виїзді з Хотина попрощалися з нашими друзями і спішно покотили в Чернівці, час вже був відносно критичним, бо вроді як 17,30 а попереду майже 80км дороги, і втома ще давалася взнаки від попереднього дня. Десь біля 21 вже під’їжджали до Чернівців, а ше місто нас зустріло таким собі не “хілим апхілом”, може він і не був таким крутим але ми вже майже не мали сил, проте до крутили до вокзалу блукаючи по вже темному місті на жосткій бруківці, наша це дєцкій лєпєт порівняно з їхньою).
    Біля вокзалу думали поїсти, дуже піцу хотіли, але як виявилося ніде рядом нічого немає крім двох вокзальних ригалень з підозрілим контингентом серед циганів і іншої “еліти”. Тому прийшлося вертатися знову вверх де центр і шось там шукати. Знайти теж нічого не вдалося, бо всі працює до 22, а вже була майже вона. Тому фастфуд у вигляді фрешчікена з колою, забив шлунок аж до Львова)

    Загалом вважаю шо подорож вдалася, я радий шо поїхав і поїхав би знову до КПД, бо побувавши там жалію шо ніколи до цього часу туди не поїхав, дарма. Розвіяв свій стереотип шо КПД це не тільки замок, чомусь я собі так думав.
    По дорозі в перший день випив біля 5л рідини, в другий день десь 3л. правда останні 15км перед чернівцями вода закінчилася.
    На спідометрі 252км, час в дорозі чи в сідлі сказати не можу, бо ми і зупинялися і відпочивали. Як не як , краще виспатися і крутити а не на ентузіазмі валити, хоча тут теж є своє задоволення))

    Оцінити і написати огляд

    СТАРТ: 09/06/2014
    252 км Тернопільська область UA
    Отримати напрямок

    Учасники мандрівки:

    krool