Понеділковий давнхіл з елементами жесті

Бескид - Скотарське - Свалява - Мукачево
13/05/2008
100

Учасники мандрівки:

energyonbike, skytalec та usama

Брати вихідний в понеділок – це жесть. Зразу хочеться працювати весь тиждень ))

Учасники: energyonbike, skytalec, usama
Необхідні матеріали: велосипед, ковбаски
Дія починається в мукачівській електричці.
Вийшли на зупинці Бескид. Одразу впізнав точність прогнозів – пошурували на гору від станції, суцільний апхіл. Передачі максимально понижені.
DSC08255

По тому, як вийшли на якийсь пупоць, фотографуємось на фоні гір і починається обіцяний давнхіл. Я, надивившись на давнхілерів як на людей замурзаних, які аж мають спеціальну маску від болота, бо окуляри не допомагають, рву вниз по мокрій дорозі, розширену лісовозами-всюдиходами (гусеничними тракторами і військовими вантажівками) (за ліси серце болить – вирубують схили, вивозять без обмежень напевно). Там де триває вивіз лісів, переносимо ровери на собі (болото мабуть по пояс місцями) і продовжуємо давнхіляти. Я забризкуюсь як свиня, тоді як мої супутники чисті і елегантні, не спішать спускатись і чемно об”їжджають калюжі. Доїжджаємо до залізничного переїзду, фотографуємось на фоні потяга, їдемо далі, зустрічаємо ще один переїзд, балакаємо з залізничниками, їдемо далі. Натикаємось на річку, розуміємо що треба обійти трьома мостами, про які і говорили залізничники. DSC08250_1Мостів виявилось більше, як три. Проходимо по камянистій колії, далі їдемо вниз, мене не впізнати (під шаром болота все більше проступає свиня)), я пропоную зупинитись на перекус. Не встиг я кліпнути оком, як ми заїхали в Осу (ще австрійська залізнична будка), де бачили гарнющий ставочок з бризками і фореллю, а також знайшли місце на перекус.
DSC08307 Поїли ковбаски – а тут на тобі – дощ. Перечекали-перейшов, продовжили свою мандрівку. Я незчувся, як ми заїхали в якесь село, доїхали до Сваляви. В Сваляві відчувся змученим, але ще можу їхати (не варто забувати, що мої супутники – завзяті-презавзяті, хай і один з них прибідняється, начебто він аматор), і ми вирушаємо шукати справжню причину нашої подорожі(секрет), що виводить нас на трасу до Мукачева. Вирішили спробувати і їдемо по дорозі, у випадку мого виснаження з порушенням крутильної функції є запасний варіант сісти на потяг в Чинадієво. І тут, на трасі, я зрозумів, наскільки завзятими є мої супутники, які навіть пхали мене на підйомах (за що дякую). В Чинадієво на потяг не захотіли сідати, в “Санаторій Карпати” теж, доїхали до самого Мукачева.
На потяг встигли, щоправда чекали від”їзду на вокзалі зовсім не довго.
Тепер урочиста частина: дякую Юрку і Миколі, тобто скитальцю і енерджіонбайку за компанію, маршрут, власне поїздку. Маршрут чудовий, ну а на кінці таким, як я, нагадається, що існують консервовані ковбаски, тобто власне ковбаски в жерстяній пачці.

Залишити відповідь