Пошуки каньйону

Верхнє Синьовидне - Труханів - скельний каньйон - Кам’янка - Стрий
  • Загальна відстань: 60 км
  • Сталося так, що каньйон на хребті гори Ключ під час минулорічного походу я не знайшов, але хробак залишився. Не скажу, щоб дуже він мені докучав, але коли довідався координати об’єкту, поїздка напросилася сама.

    Цього разу поїхали роверами, щоб заощадити на нудній і тривалій мандрівці асфальтом. Ми, це Аліна (haichishka), Мирон, Gunlaug, Unforgiven і я. Долучитися мав і Фіскультурник, але проспав, доганяв, але так і не догнав. Певно, знудилося місити болото :lol:

    Від залізничної станції в В.Синьовидному до підніжжя хребта за с.Труханів – 15км, які ми подолали за годину, що в пішому варіанті розтягнулося б на три. На хребет видиралися пішки, де-не-де долаючи болота, пороблені минулими дощами. Видершись на хребет, першим ділом навідалися до Стоунхеджу. Я, бачивши це діло раніше, акцентував всю увагу на ожині, яка чорніла кругом ягодами, величиною з горіх. Всі інші лазили по скелях, фоткали їх з різних боків. Добре, що погода сприяла фотомистецтву – було хмарно. Погано лише, що трава була мокра і ноги всі промочили до останньої шкарпетки.
    Вдосталь насолодившись ожиною і каменюками, сіли перекусити.

    З новими силами рушили на пошуки каньйону. З допомогою ЖПС і місцевого грибника це було не важко. Але перед тим відвідали могилу Українських Січових Стрільців, які загинули тут в 1914 році.

    В ліс зайшли стежкою, координати якої були занотовані і зовсім не здивувалися, коли за першими деревами вздріли кам’яні брили. Далі більше. Скелі ці розтягнулися на добру сотню метрів, але весь фокус в тому (с), що йдуть вони двома паралельними рядами, утворюючи стіни величенького каньйону.

    В доісторичні часи, певно, це була одна каменюка, яка під впливом надприродніх сил розломилася надвоє вздовж своєї осі. Можна годинами блукати цими берегами, вибираючи ракурс для фотки, бо кожен розлом, кожен виступ чаїть в собі якусь несподіванку. То криву березу, яка спочатку росла зі скали вниз, аж потім їй сусідки-берези підказали, як правильно, вона схаменулася і, зробивши поворот на 90 градусів, почала рости горизонтально. Для правильного росту залишився ще один поворот під прямим кутом P9140079

    То від моноліту відкололася плита завтовщки 20см, розміром 4х5 метрів. То між каменюками видніється вхід до якоїсь печерки. Одним словом, є на що подивитися.
    Скрупульозно порахувавши час до електрички, їдемо не на Труханів, а на протилежний бік хребта, на Кам’янку. Не можу сказати, що дорога ця виявилася простішою, кращою. Скорше навпаки, ну бо Мирон її запропонував, а він, як відомо, легких шляхів не шукає :lol: Одну річку прийшлося переходити надцять разів, не кажучи вже те, що шлях виявився довший. Зате глянули одним оком на водоспад, обліплений матрацниками, як кізяк мухами. З гори їхалося хвацько. Моя максимальна досягла 49 і це по гравію, камінню, ямах. Якби не минулий дощ, то хмара пилюки накрила би і матрацників і автобуси і водоспад. А так, лиш ровери і наплечники затраскали.

    До Стрия їхали, змінюючи час від часу один одного. Їхали швидко, але машиніст моршинської електрички вимкнув телефон, не почув мого дзвінка і від’їхав за графіком – за 4 хвилини до нашого приїзду на двірець. Це дало нам більше години часу, щоб піти в магазин, накупити хліба, андрутів, арахісу в какао, води, чіпсів і фляшку пива. Поглинання цих ліґумін, з салом впридачу, скоротило нам час очікування, тому цілком щасливі запакувалися в Лавочне – Львів і доїхали до дому.

    Все було чудово, всім дякую за компанію, особливо Аліні, яка була мов біла ромашка серед чортополохів :lol:

    Оцінити і написати огляд

    СТАРТ: 14/09/2008
    60 км Львівська область UA
    Отримати напрямок