Ровер на плечі – і вйо на Близницю!

Кваси - хр.Свидовець - пер.Околи - Ясіня - Рахів
  • Загальна відстань: 90 км
  • Команді В’йо ХВАЛА!!!!!! і СЛАВА!!!!!!
    або 85 км за один день!!!!

    або ше можна назвати маршрутик “Жестякові ковбаски”! бо легким його явно назвати трудно! 85 км це на первий погляд маловато як за цілий день! але учасники “Вйо” переконались шо і вони можуть бути безкінечно довгими і навіть нудними!!!!! не буду описувати як то всьо було від висадки чи то навіть засадки в потяг і висадки у львові. Розкажу ліпше шо не могло мені не зам’ятатись! Smile

    ну про те шо ше ні світ ні зоря недоспаний лізеш в гору, а подорозі мєсний вуйко каже шо ліпше ти туди не лізти, навіть не ма чо казати бо то і так єсно трудно! але шо – лізу! бо якось при шевству колєктіва (товаріщу Любку – кєровніку пієси “ровер на плечі – і вйо на Близницю! Very Happy”, Globetrotter’а – бойового товарища, у веломандрівці під кодовим псевдо “Вйо”) на первих хвилинах казати шо я ніде не йду бо спати хочу не файно! то пру до концаSmile! не так далеко зайшли а піт омиває писок! найчудовішим у ранкових Квасах то був туман, який то був сірий, то світло-синім, то білим який утворював білі дуги білих райдуг!!! потім ше троха поту і ми вже на полонині – ну нарешті! можна тішитись шо нарешті вже не в селі, значить починається мандрівка горами! троха перекусили, троха подивились на курови, троха на мєсних пастухів із їхніми батугами, які видают такий звук неначе з ружжя б хто стрілєу! а потім команда “Вйо”! ну але ж яке вйо, як тіко поїв, і підйом далі стає нестримно трудним, але пруть усі пру полегкій і я! і тутка понімаю шо я вже не такий смєлий як на форумі “шо всьо я можу і всюди вийду і як то не складно”, плентаюсь шостаннім!!! ровера стало настіко трудно волочити руцями, шо починав крутити педалі на доступних кавальчиках стежини, шоб відпочили вже замучені часті тєла, бо инакше відпочивати не дава ніхо! нарешті Мала Близниця! хвилини відпочинку колєктівне хвото! далі льохкий спуск підйом і свершилось!!!!!! ЧУДО!!!!!! ми на Близниці!!!!!!!!!!!!! вісі довольні, на писках море радости, жерут чоколяду, хвоткаються, всі навіть тойвово… вже навіть встигли розслабитись!

    як тут грім серед ясного неба – “Вйо”, хто ше чоколяду не дожер, хто ше не дочухався але вже спускаємось на Жандарів! виділи з Близниці ше одних велотуристів, шо не могло не тішити! то поки ми були на Близниці то вони вже траверсували Стіг, а поки ми доїхали до спуку на озеро то ми їх наздогнали, то виявились чехи і чехині! потім одноголосно я заголосував за озеро, дехто мою одноголосність не розділяв а дехто підтримував! а от Скиталець не витримав тих дебатів! і вирушив першим показавши дорогу решті! прямісінько на смажені ковбаски біля озера! і правильно! бо було чого! красіво ж там якSmile! особливо з кавалком льодовика який ше не всиг стопитися до кінця!

    троха пожерли, троха забагато, шо було відчутно на підйомах! троха прохолоди в крижаному озері! сказати було важко шо більше пекло – спечені плечі чи холод води, але не було коли сильо мізгувати, бо вже чулося “Вйо!” і ми знов тєгнем себе ровера і наїджені животи ковбасками в гору! потім починається те за шо не можна не подорожувати з Любком! бо те шо ми виперли на хребет то ше було пів біди, бо лишалось ше з нього злізти, а злізали не як білі люди через Брагобрат на Ясиню, а як тре! а то таке було, шо вже Любкові не хотілось ні буреломів ні ускладнення маршрути і будь яких елементів жесті! на Татаруку ломилися альпійською сосною тою шо у нас просто жереп! який дер ноги ліз в колеса і зачіпався до педалі! ну то так! як то в горах без того! а от злазити з тої гірки в цивілізацю шо на генштабівці москалі назвали “сараї” було куди цікавіше!

    шкода ніхто фоток не зробив нашого веломаршруту, коли злазиш під кутом в 75-80 градусів через корчі з ровером а під ногами каміння схоже на щебінь великої фракції! яке постійно кудись котиться як тільки на нього станеш! ну якось з Богом злізли! потім коні, туристи, пси і мєсний то значить шо ми біля колиби! ху! нарешті хоч кудись спустились і знаєм шо є дорога! далі лісом болотами, виїхали на дорогу, дорога була покрита камінням, чи то так природньо склалось чи то хто те каміння спеціяльно мостив як бруківку, але летілось зі швидкістю середньою 20-25, а подекуди 30 км/год!!! ощущенія такі шо ровер розвалиться ше під тобою!!!! до порівнянн всійодно шо спутитись по городоцькій, і то пене так трясти не буде! далі по дорозі табличка 22 км до Ясині! шо не могло не тішити око! то трясе далі – тобто їду! і отво їду їду і не повірите вже замалало їхати як тотих 22 км ніяк сінчитись не може прикольна кам’яна дорога починає вже захарювати!

    і ше троха їду як нарешті чудо сіришилось! цівілізація! сєло! нарешті!!!! Ясиня!!!!!!! купа п’єних Петрів і пориПетрів!! навіть натрапили на одне западло на мєсних пєних! тобто на міліметрову жилку натягнуту через дорогу! туди чуть замість мєсного не вїхав Globetrotter:)! потім далі їдем асвальто-каміно-грунтівкою! і вже замахало і тим їхати, як то ніяк не кінець! потім по карті розгледів шо то було с. Чорна Тиса яке плавно долучається до с. Ясиня! нарешті виїзхали на трасу! але тішитись ше зарано! бо вирішили їхати далі в Рахів, а їсти ж то хочеться а сил вобше нема! чергове вйо! і наступний кошмари – їдем до Рахова!

    трійця архангелів Globetrotter, Любка і Skytalec’а крутят педалі з офігенною швидкістю за якою я не встигав тримтись, бо тримася більше думки шо хочу їсти і відпочити, і того 22-25 моя середня швидкість, за мнов Льолік і Алекс. і тут на пів Ясині я не витримую і зупиняюсь шоб зїсти снікерс!!!! потім і хлопці підтримують мене і кріпяться вафлями! поживаSmile! тепер крутити вже троха лекше, але швидко їхати не може ні хто! ну крім архангелів!Smile від яких вже і слід простив! вже темніє а ти ше крутиш! в Квасах лізут дурні думки – я махав далі тово крутити, я не годен! але полегкій крутиться, снікерс дав своє, ше трохи з гірки і розивалося до 30 км шо не могло не тішити! але гнітило всійдно те шо то тільки Кваси а ти вже крутиш і крутиш, а до Рахова ше йой як крутити! про архангелів навіть не думається, або думається шо вони вже десь вїжджають в Рахів, а ти тут фіг зна де і чого крутиш тоті педалі! нарешті знак “перекреслені КДякуюWink за підтримку і за колєктівSmile!!!!!!!!!
    один був мінус, з яким усі погодились, і то не те шо трудно було! а те шо дівок не булоSmile! але нічо! ми на чехок заглядалиVery Happy
    після цієї поїздки я вже тверезо подивився на свою пропозицію поїхати на Боржаву і на Синевир і тепер знаю чим пахне ~150 км навіть якшо то за 2 дні! тому можливо надумаю якісь корективи, а може і нєSmile! і всійодно поїдем по заплянованому маршруту повністю!

    Оцінити і написати огляд

    СТАРТ: 13/07/2008
    90 км Закарпатська область UA
    Отримати напрямок