Роверова Боржава

Воловець - Сироварня - Стій - Вовчий
17/06/2007
35

Учасники мандрівки:

Diak, Globetrotter, Golem, Korguk, Lubko, Myron та nnn

Як і планувалосі рушили мсти всі в цю неділю на Боржаву. Збір був в семій зранку на мукачівську. Приїжджєю за 15 хвилин до відправлення і нікого не можу вздріти. Думаю капець, дороги туди не знаю, прийдесі їхати кудись в Славськ чи Сколе. Але ні, бачу от йде народ з роверами. Це виявляютьсі з Веломакса теж зібралисі і їдуть туда ж куда і ми.

Підтягуються і всі наші і ми заталовуємсі в новомодну лєйбу з мякими кріслами. Бодай би їх всіх шляк трафив тих джалізничників. Нє шоб пустити нормальні вагони, мусимо проявляти чудеса камасутри шоб розмістити всіх коней поміж кріслами і попід стелею. Ну-у, рушили з Богом. Наших їде 12, Веломакса 8. За приємною розмовою час приходить непомітно і ми, проминувши станцію “Бескид”, заїждеємо в Воловець.

Ше мсти не встигли вивантажити ровери на перон, як в Білого Лиса спустило кулко. Кулко мінєти прийшлосі під сакральні співи ксьондза в сусідній з Вокзалом церкві. НЕ знаю як хто, але я спочатку був подумав шо то вже з самого ранку місцеві синяки понапивалисі і си співают. Аж потім як почув “Амінь” то зрозумів шо і до чого.

Перпендикулярно до вокзалу в напрямку гори Томнатик (в народі Цицька Smile ) через колію починаєсі дорога вгору. Нею і піднімаємсі. Команда з Веломакса обрала єнший шлях і з нею ми здибалисі аж на Високому Верху. Дорога відносно непогана, троха йдемо троха їдемо. Через пів години підйому починаємо наблюдатиP6175695

офігенної краси краєвиди і вершину гори Пікуй. Похід розтягується в часі і просторі. Частина їде зпереду, частина ззаду. Домовляємсі здибатисі на Полонині біля Сироварні і рушаємо вперід. Погода анстільки хороша, шо кращої для велопоходу і не побажаєш.

Але ж то є ладно в тих Карпатах. Всюди вони різні. Наблюдаємо достатньо стрімкі і в той же час покриті зеленим з вкрапелнням коричнового травяним килимом схили Хребта ТОмнатика (Цицьки). ШОсь подібне як заставка в Віндовсі, тільки з набагато вищим перепадом висот. Попоївши хліба з Салом ліземо на сероварню
фоткати панораму навколишніх гір яка вражає своєю просторістю і обємом.6551_original

Дізнаємсі шо Білого Лиса знову спіткали неприємності. На цей раз серйозніші. Поломиласі гайка в вісьці і “ше шось” там. Гайку Коржик відкрутив від своєго ровера. А от “ше шось” ніхто не мав, і тому, прочекавши годину часу, рушаємо далі без Лиса.Sad Дуже шкода.

З цієї ділянки починається рух полонинами, схилами і Хребтом. Періодично приходитьсі зупинятисі шоб поффтикати на навколишні пейзажі. А вони того заслуговують. Кожних 500 метрів єнші, ше більш цікаві. Бачимо вже Високий верх. До нього йде стежка по схилу. Їхати можна, але дуже акуратно. Обабіч стежки стінки з землі і трави. Зате після мандрівки Боржавою можна сміло йти здавати екзамен в ДАІ на прецезійне водіння веловипеда Smile

Тут зустрічаємо перших людей. Це, в основному, туристи з Києва і ЛЬвова. Напевно білий ведмідь викликав би в них менше здивування ніж колона роверистів. ЇХні запевняння шо ми туда не заїдемо пропускаємо повз вуха Smile Шо вони знають про справжніх велосипедистів! Smile Траверсуємо Високий Верх і падаємо на обід з виглядом на Стій. Зустрічаємо дуже привітного фотографа з не менш приємною кобітою, які залюбки роблять нам групову фотосесію.

6038_640

НЕ встигли ми розсмакувати Сало, як на горизонті зявляєтьсі ВелоМакс власною персоною. А за ним і вся решта куманда. Значить МИ швидші Smile Попоївши рушаємо далі. Вже трета година. Електричка в шестій. Підйом на Стій зайняв хвилин 40. Тут затримуємсі не дуже довго і починаємо спуск.

Але то всіх ковбасило! Після дня руху вверх почати рухатисі вниз. Гнали не по дитячому, що аж пропустили потрібний поворот і спустилисі значно нижче ніж потрібно. Під час спуску в повітрі стоїть різкий запах горілих гальм. Нанизу бачимо Веломакса що злетів з траси. Співчуваємо йому і знову рухаємся вверх, а потім півтора години безперервного і небезпечного спуску в долину річки.

Якшо хтось думає шо в горах спускатися легше ніж підійматися то він глибоко помиляється. Це є швидше, але аж ніяк не легше. Як пішки так і на ровері.

Всіх не чекаючи їдемо до електрички. 10км по карті долаємо за 20 хв і прибуваємо на перон за 15 хв до відправлення. На щисті всі решта нас доганяють вчасно і підтягуютьсі троха згодом. В Любка по дорозі трісло кулко і останній кілометр він мусів його пхати.

Заталовуємсі в електричку до вже занйомої провідниці і з пивком їдемо до ЛЬвова.

P6175709

Результат такий. 35км. Жесть однозначно, як підйом так і спуск. Маса есеттичного екстазу. Найкращий з усіх роверових походів! Корисний досвід для новачків – падають навіть професіонали тому зайва обережність ніколи не зайва Smile Ну і шо то залізо, яке справно їздит по місту одразу ж ламається у Горах.

Залишити відповідь