Шацькі озера зі Львова

Львів - Червоноград - Нововолинськ - Володимир Волинський - Любомиль - о. Пісочне - оз. Свитязь - Любомиль - Володимир Волинський - Нововолинськ - Червоноград - Львів
  • Загальна відстань: 580 км
  • Давно хотіли поїхати на Світязь відпочивати, але думка, їхати туди на роверах навіть близько в голову не приходила…

    Я з одногрупниками вирішили виїжджати 8 сепня . Я з Сергієм Прокопчуком на електричці до Володимира Волинського а далі на роверах , а решта людей на машині.
    Так і зробили, так як і домовлялися, ввечері я приїхав на вокзал з речима, мене вже чекав Сергій з гарною новиною, каже шо квитків немає. Ну, ми довго не думаючи кинули в машину речі , з собою взяли дещо попити і перекусити, та й подалися на роверах від самого Львова до самого Світязя…

    То була приблизно годинка 23.00, як ми вдвох вже крутили навпотемки по трасі десь між Львовом і Жовквою. Ліхтариків ми не мали , вони лишилися в тих рюкзаках шо в машині, але то не велика біда, бо нам світив круглий місяць. По дорозі до Червонограда були, правда, кілька місць, де траса проходила через густий ліс, там ніц не було видно, коли проїжджала машина повз нас намагалися подивитись на ту частину дороги що освічується фарами і запам’ятати чи нема там ям на нашому шляху. Було раз, їдем по лісі всліпу я кажу «виявляється тут добра дорога!!!» не встиг я договорити ті слова як… БАБАХ!!! Гримнувся в таку яму шо мамадарагая. А взагальному їхалося чудово, їхали поруч, бесідували, не встигли навіть попити водички по дорозі, як опинилися в Червонограді (чо нам то так легко далось я потім зрозумію, як буду назад їхати)
    В Червонограді пофоткались біля вказівника «Червоноград», нарвали яблук повні кишені в когось на городі та й поїхали…
    Після Червонограда їхалося нам вже не так весело, вже зрозуміли шо то не така проста штука крутити педалі цілу ніч, і трохи збавили темп та й япка гристи якось незручно, коли їдеш в темряві на зі швидкістю 28-30км/год 😕 . Машин майже не було, хіба 1 машина в 15 хвилин, можна було по них годинники звіряти.
    Підїхали до вказівника «Волинська область» то вже було видно як на сході сіріло, десь годинка 4-5 ранку , пофоткались і поїхали дальше… і тут почалися аномалії… 

    Зразу після вїзу у Волинь ми проїхали село Литовеж, через 10 хвилин знову проїхали село Литовеж, і ще через 10 хвилин знову проїхали той самий Литовеж. Мало того, на Волині ще й годинники не так ходять після 15 хвилин їзди на годиннику писало, що ми їдемо 5 хвилин, а 1 Волинський кілометр дорівнює то трьом, то п’ятьом нашим…:roll: трохи посміялися з того, подумали, що це в нас глючить мозок тай забули, аж поки не побачили, що обганяєм одну й ту саму цьотку на ровері «Україна» вже третий раз(О_о) потім зрозуміли остаточно шо та Волинь – одна суцільна аномалія. Коли побачили шо та цьотка вже їхала нам назустріч… більше нічому не дивувались…

    Доїхали якось до Нововолинська, там була заправка де ми напились гарячої кави з апарата “Nesсafe», покрутили дальше…
    Вже був добрий білий день, люди йшли на роботу, ми на останніх передачах вальохали до наступного пункту призначення – Володимира Волинського. Побачили як встає сонце, дуже було гарно. Відчули якість Волинських доріг , де найгірша дорога краща за нашу середню в чотири рази. Їхалось добре, зранку чисте, прохолодне повітря бадьорило, втоми ще не відчували, але вже час від часу їхали змінами, а не поруч. 

    До Вол Вол доїхали десь на пів десятої, там поїли добре, пофоткались, спитали людей як виїхати на трасу до Ковеля і вйо…
    Нам до Ковеля не треба було, ми потім повертали до Любомля просто то така дорога, шо тре спочатку їхати на Ковель , тоді повертати до Любомля, а тоді вже до Шацька…Зображення

    Доїхавши до Любомля ми веже троха змучилися, і сонечко почало гріти сильніше, то десь була вже 11-30, зайшли в магазинчик купити шось похавати, на наше здивування – біля магазинчика стояла парковка для велосипедів, шкода,що не зазнимкував.

    Дорогою до Шацька ми вже їхали, як дохлі мухи але темп мусіли тримати більш-менш нормальний, інакше не доїхали би. Тепер вже весь час їхали змінами. Зупинились щоб перепочити,сіли на траву та й заснули.
    Збудились через пів годинки і поїхали дальше. Ледве доїхали до вїзду в Шацький природний заповідник, де нас чекали друзя на машині, ми тоді посідали в машину а друзя поїхали на наших роверах дальше, вони хотіли відчути частинку того кайфу шо відчули ми ги ги.)))
    Доїхали до озера пісочне, потім помінялись обратно і об’їздили ше пів Шацького району в пошуках гарного місця . в кінцевому результаті ми опинились на озері Світязь у відпочинковому комплексі «Незабудка». Ми там були 4 дні, купались в озері, їли пили, співали танцювали, лежали брюхом вверх і т п.
    На четвертий день мені потрібно було вже вертатися додому до Львова, а Сергій мав їхати в Рівне, тут наші дороги і розійшлися. Я вирішив їхати ввечері шоб попасти до дому десь під обід.
    Блище до вечора погода поступово псувалася і якраз коли я мав виїжджати почав капати дощик.

    Я вже вагався чи їхати мені чи лишитися на ніч а потім якимись електричками додому… але вже бовкнув, шо танкі грязі нє баяцца то вже мусів їхати 😥 . І ше мав надію втекти від дощу, бо вітерець був невеличкий і з півночі, а мені на південь…
    Коротше виїхав я в 23.00 так як і планував, і відразу задав високий темп, щоб втекти від дощу 8) .

    І тут я здуру поїхав не до Любомля а в іншу сторону, на північ. Маслаю, аж куриться зпід коліс… думаю шось то не те… доїхав я до прикордонної застави, чи то просто будка якась була, ну коротше там дорога вже закінчилась і був вказівник , шо туди Брест і всякі різні білоруські міста :shock::?::!: …
    Шо мені лишалось робити… розвернувся назад та й поїхав до Любомля. Втратив майже півтора години часу, вже змок , бо дощ розкочегарився добряче.
    Вертаючись з хибного шляху я проїжджав через село Затишшя, а потім через Шацьк знову, де був вказівник Світязь 6км. І мені, мокрому і злому захотілося повернути на Світязь , там де друзя мають бульби цілий баняк і теплі спальники, але я так не зробив, поїхав додому, не будуж я на марно до Білорусі їздити 😆
    Всю ніч падав дощ і я мусів їхати без зупинок і швидко, щоб не змерзнути. В таких умовах шось фоткати або знімати відео, що я дуже люблю не виходило, нажаль. Отож я їхав, поки їхалось…

    В Любомль доїхав нормально, після Любомля зупинився, бо набридло крутити педалі, хотів трохи на земли постояти , попив кави яку взяв з собою , поклав цукерки і воду в бокову кишеню рюкзака так , щоб можна було їстипити на ходу і поїхав далі, до Вол Вол…

    Їдучи з Любомля до Володимира я зїв 6 цукорків “Карпати” і випив 300 грам соку з кавою в перемішку. До нововолинська тільки допив ту мішанину, в Нововолинську випив кави з того ж апарату Neskafe, зїв батончик Кіт кат і до Червонограда нічого вже не пив і не їв.
    Від Нововолинська вже було видно добре і дощ перестав падати а в Червонограді навіть сонце вийшло і я собі там добре поїв: купив літру соку і 4 банани і напхав кишені цукорками на дорогу (200грам) але так їх і не доїв.

    До Львова їхалось дуже важко, крім того що дорога крива, то ще і машини шастали туди-сюди. один придурок на міциклєті обганяв фуру зліва і мене ледь не збив 👿 ще й дорога постійно вверх, я тоді зрозумів, чого нам так легко їхалось від Львова, то був жах, ще й після ночі дощу…

    Оцінити і написати огляд

    СТАРТ: 17/08/2009
    580 км Львівська область UA
    Отримати напрямок

    Складність:

    Учасники мандрівки:

    nestoror