Скотарське – Свалява з елементами Боржави

Скотарське - Подобовець - Ґимба- Стій - Вовчий - Свалява
27/07/2014
54

Учасники мандрівки:

bramms, kaydashdima та krool

Як вже було зазначено в розділі Плануємо: “сонце світить – матроси сміються”. З цією думкою виходив зранку в суботу з під’їзду і включаючи задній маячок ще не знав скільки людей поїде в подорож.
Ще день назад на мому гламурному задньому колесі трісла гламурна шприха яку доведеться чекати тиждень-два, тому довелось переставляти заднє колесо з іншого ровера а попутно і свою касету і супутні речі.

На вокзалі біля кас не було нікого тож забравши квиток собі і krool’ю пошкандибав в 1ший вагон. Спокійно запихнувши ровер в трохи вже заладований тамбур зауважив що до відправлення якихось 7хв а нікого з тіммейтів на горизонті нема Smile Ну куля в лоб так куля в лоб, – думав я.

Але перспективу соло зруйнували вищезгадані тіммейти які загрузились якоюсь миттю пізніше. Так виходило що нас буде їхати 6 людей. Діма планував доїхати з нами під ВВ і далі гайнути в Воловець на бажану для нього Мукачівку. Сусідами виявились коричневі на шосерах які планували чи то 100 чи то 140км на шосерах.

Трохи покумаривши організм розкумарився і настало Скотарське. Погодка була цудоуна, гасило сонце, пропливали хмарки і взагалі пейзаж був доволі приємний. Відвідавши місцеву малу архітектурну форму з надписами “М Ж” почався підйомчик.

По попередній рекомендації шановного сеньйора hvvi ще раніше чітко було вирішено їхати не ацвальтним перевалом (біля сакрального для мене готелю “Наташка”) а грунтовою дорогою через хребтик яка виводила нас на вершину перевалу ацвальтового.

Їхалось файно але настав момент доволі гострого градієнту та й навкруги було ладно то ж ми почовгали ногами. Доволі швидко вигребли на хребет і далі їхали гарною “стриженою” травичкою/грутнтівкою. Їхалось чудово, їхали майже одночасно з двома ДХшніками які на спусках жарили але шоломи везли на рюкзаках Laughing IMG_2208
Спуск був феншуйний, шкода що не знали який він наперед, можна було тиснути значно швидше, покриття ідеальне як килим ))

Спустились до перевалу ацвальтного, скинули вниз, проїхали поворот на Пилипець, трохи вернулись, піджерли морозива. За якісь лічені парканадцять хвилин вже спускались до Пилипця. Під’їхали до Шипота. Туристів вкрай мало. ГутSmile Поробили фото жанру “я і Шипіт”, підібрали води і сіли на лавочках їсти. Біля нас вартував дебелий чорних хряк якому перепадали якісь недоїдки зі столу.

IMG_2232Вкрутили під підйомник, квиточок 30грн в зуби і наверх на пійдомнику. Повз 4,5км/год, відпочивалось файно Smile Наверху нас зустрів вітерець, температура була в районі 15С але набираючи висоту на Гимбу було жарко ))) Гимбу вирішили легко траверсувати і поплатились за це – поперше стежка була слабо їзжабельна, по-друге під кінець натрапили на великий сніжник який довелось обходити, тобто обносити ровер. Запам’ятався цікавий момент як Діма з’їхав зі стежки колесом в чорничник і потім гепнувся в нього цілком як на ковдру))

Далі був кльовий спуск до перемички під ВВ, розслаблятись не доводилось, як потім виявилось krool там зловив якогось каменя і гепнувся через руль.

Прощаємось з Дімою, він почвалав на ВВ і в Воловець.
А нас чекав далі МЕГА фановий траверс ВВ – колеса на стежці, по боках “береги” стежки з чорничником, сидиш на сідлі, ногами відштовхуєшся, інколи коли дозволяє рельєф підкручуєш. Фанова стежина))

Далі трохи набору і вже Стій видніється дуже чітко. Трохи повалялись на чорницях, піджерли брусниці минулорічної, трохи дороги через хребет аби не зв’язуватись з сніжниками на траверсі і от ми на вершині г. Стій – 1680м. Нарешті найвища точка а це значить шо починається легке ДХ LaughingIMG_2269

Залишки канапок були знищені, записаний короткий кліп на пісню Степана Гіги, зроблені знимки на пам’ять і спуууууууск. Спуск почався з звичного щебеняки а далі почались острівці зі снігом. Було кльово. Поки з’їхали вниз до +/- норм дороги-траверса руки чуть не відтовк на тих каменях. Ну але їдем далі. Трохи траверсу і починається вже жаданий серйозний спуск.

Тут мушу зробити ліричний відступ і сказати що я з’їжав вже ним аж 1 раз і кайфу зловити тоді не зміг. По-перше шось сцяв тоді, по-друге через покришки, по-третє було тоді піпєц мокро і болотяно. Але зараз всі фактори усунулись то ж кайфував на максимум) Одного разу довелось аварійно вистрибувати з ровера)) Ротори шкварчали. Деяким хлопакам було не так весело – вони були вперше в горах та й стесані колодки механіки впевненості не додавали Rolling Eyes

IMG_2261І ось хвиля адреналіну проминула, ми внизу. Можна трохи відмити ровери. Далі була швидка вкрутка в Сваляву де ми були на вокзалі в районі 20тої години. Купили квитки в неадекватної касирки, запхали тошнотний хот-дог аж за 6грн і погрузились в вагон з п’яним вдюндень закарпатським провідником з яким потім ще були пригоди. Але не хочеться про погане тому звіт завершую)

Ну і в підсумку:
– гори прекрасні
– їздити варто Laughing
– continental Mountain King – ти прекрасний!!!
– ротори 180 не пусте місце в горах
– усім учасника сподобалось – значить все вдалось Smile
– ну і дякую за компанію і до нових зустрічей )

панорама ранок

Якщо цифрами.
53,8км протяжність маршруту
середня швидкість в районі 10
повний набір висоти 2107м, з них підйомником 435м, тобто набір власними силами 1672м,

Залишити відповідь