Синевир на обливаний понеділок

Скотарське - Подобовець - Пилипець - Репинне - Сойми - Міжгір'я (Волове) - Синевир - Синевирська Поляна - о. Синевир - Лопушне - Торунь - Вишків - Вигода - Долина
  • Загальна відстань: 154 км
  • Новий весняний сезон 2011 року розпочав одразу великими планами підкорити Морське Око Карпат. Зібралося нас троє:Андрій,Всеволод і я.
    Пригоди почалися ще на вокзалі.коли Всеволод приїхав разом з електричкою,тим не меншу у Славську підсідає Андрій і ми їдемо,обговорюючи навколороверові теми.
    У Скотарському вилазимо і разом з хлопцями-даунхіллерами))які їхали на Гимбу через хребет рухаємося до Воловецького перевалу.
    Перші фотки:

    Боржава…Аххххх
    На перевалі пофоткались і спускаємося в Міжгір’я.Спуск фан астичний, особливо після зимового пробудження… Пободовець і Пилипець минаємо на одному диханні.
    Далі після Репинного п’ємо водичку із джерела. Вода залізистого типу,дуже лікувальна…і смачна з певним присмаком.

    У Міжгір’ї були о 14й годині де і пообідали. Тут я затупив,повівши народ асфальтованим перевалом.Але що поробиш,вчусь на помилках…

    Тяжезний підйом.де якраз і сонце пекло…Видряпались на перевал,перед тим оглядаючи купи сміття…Свині – вони і самі знаєте де свині…

    Задоволені і вже злосні))))кулею злітаємо у село Синевир,на спуску вжарив 65км/год – поки що це мій максимум.
    Звідти до озера їхали вже повільніше.Цікаво,що від Міжгір’я є промаркований веломаршрут №5 до озера…

    На озері ми о 18:30 фоткаємося і думаємо,що робити далі…

    Місцевий лісник порадив нам через ліс йти на Лопушне,а далі на Вишків і Долину…
    Ми так і зробили.Полізли маркованою стежкою,та що найвище починається і попхали ровери за собою.Йшли з 1 думкою – тільки щоб іще завидна спуститися в Лопушне,аби не ночувати в лісі…Були і повалені дерева,і круті стежки.і спуски десь 20,а може і 30 градусні…і багато болота…

    В Лопушному ми о 21-й годині.Коли в Торуні заїхав купити соку і яблук, то здивувався п’яному люду.Таке враження,що у свята ми не маємо чим себе зайняти крім горілки…
    На перевал їхалось тяжко,бо Всеволод вже не мав сил,але о 23:00 ми вже п’ємо капучіно у Вишкові,де місцеві з нас дивуються і тиснуть руки,як почули що ми їдем аж майже із Воловця та ще й вночі)))

    Всеволод із розібраним ровером сів у таксі,яке якраз поверталось у Долину,а ми з Андрієм штурмуємо вже 4-й на сьогодні Вишківський перевал (931м.).
    Далі розказувати особливо нема шо:
    середня не нижче 30,темна ніч,налобний ліхтар один на нас двох і зорі.
    Десь перед Вигодою подзвонив Всеволод і сказав,що вже у Долині.Тут ми збавили оберти,коли почули що поїзд аж в 3-й ночі.

    Далі помало в 02:00 прикатуляли на вокзал.Неприємний переїзд у стані трансу до Стрия.Дорога додому,душ і сон о 6й ранку.
    Маршрут був бомбовий,але трохи обтяжливий,особливо для новачків.
    Враження позитиву,4 перевали от так от зразу після зими вселили надії на плідне літо)

    Оцінити і написати огляд

    СТАРТ: 14/06/2011
    154 км Закарпатська область UA
    Отримати напрямок

    Складність:

    Учасники мандрівки:

    Sviatiko