Синевир на повний шлунок або дещо про дієти

Воловець - Міжгір'я - оз.Синевир - долина р. Свічі - долина р. Мізунки - Вишків - Долина - Стрий
27/04/2009
186

Учасники мандрівки:

Globetrotter та Lubko

Ще Поль Брегг зауважив, що українці набирають вагу після свят і придумав своє вчення, основане на голодуванні і сироїдінні. Мова йде не про поїдання сиру, а про споживання овочів в сирому вигляді.

Великодна неділя якраз підходила до кінця, тому Любко, Віталік і я вирішили повернути масу свого тіла до норми, проїхавши маршрутом Воловець – Міжгір’я – оз.Синевир – Вишків – Стрий. Як відомо, благими намірами вистелена дорога в рай (в пекло! що я пишу, але помилка навіяна загальною оцінкою цілого заходу :D ), що отримало ще одне підтвердження. Але все по-порядку, правильніше по-черзі.

О 4-й ранку викотилися з Воловця в закарпатську ніч. На перевал, той що за селом Гукливе, виїхали жваво, але чомусь геть некомфортно. Руки, пальці рук мені просто відпадали. Насилу зняв рукавиці і різними рухами пробував відновити кровопостачання кінцівок. Мало того, що нові рукавиці були затісні, то ще й надворі гуляв мороз. І де? В кінці квітня на Закарпатті! От вам і сонячне Закарпаття! Мороз такий, що вода в трубці гідропаку замерзла, а одяг брався з розрахунку на +20!!! Повернувши насилу рухливість пальців, не втримався, щоб не зробити кілька фоток сходу сонця, яке починало фарбувати край неба в пастельно-помаранчевий колір. Від цього видива забув про пальці, про рукавиці, про замерзлу воду разом з Полем. Схід в горах – то чудо. Скільки їх вже зустрілося, – і на Попі Івані Мармароському, і на Свидовці …

P4256537Далі поїхав вже без рукавиць тому, передбачувано, тепліше не стало. В Ізках взагалі пішли пішки, щоб трохи зігрітися і розім’яти тепер вже ноги. Таким рваним темпом докотилися до Міжгір’я, де вже не втримався Любко. Як відомо, він худорлявої статури, тому печінку має невелику, не збільшену завдяки цирозу, який отримує, бонусом кожен поважаючий себе полинач алкоголю, тому запас глікогену в нього невеликий і організм потребує часто, але багато істи. Я не помилився, – Любко їсть багато, але часто, тому затягнув нас в Міжгір’ї на автостанцію, в якусь харчевню, де він вже колись піджерав, а ми і не опиралися. Поснідали тим, що залишилося від вчорашнього обіду, бо що могли приготувати в тому забутому бродячими псами закутку о 8-й годині ранку. Борщ, більше схожий на капусняк, печінка з бульбою і чай нам не зашкодили, певно тому що заздалегідь попросили пробачення в бога Пола.

На Міжгірський перевал викочуватися було важко, але веселіше. Сонечко пригадало свої функції і зачало легенько пригрівати. Спуск в Синевирську Поляну зайняв лічені хвилини і ось ми вже педалюємо долиною Тереблі до славнозвісного озера.

Періодично зупиняючись на знимкування доплентуємося до шлукбауму, який відкривається за допомогою клаптика синього паперу з цифрою 5 по обидві сторони. Папірець з цифрою 1 щасливо зекономили. Вирішуємо різко цього разу не худнути, тому роверки припинаємо до дерев’яного слупа і пішки піднімаємося до озера.

P4256568З того часу, як я там був в кінці листопада, озеро змінилося. Острівець залило водою, вода кришталево-прозора, а біля берега метушаться зграйки малька. Туристи слухають монотонну розповідь гіда про доньку багача і бідного хлопаку, та про любов і як з тої великої любові народилося озеро. Хвора якась любов була, що так багато води в результаті утворилося. А може то земля така, що спонукає до різних фантазій, яка народила знаменитого лемка Енді Воргола (Андрія Вархола), засновника школи поп-арту. Хто зна, але фотки навіюються тут знамениті.

ЗображенняНе знати, чи то вплив обідньої пори, чи Ворголівських етикеток зупи Кемпбел, але їсти захотілося знову. Звично попросивши пробачення в Пола, замовили знову борщ і смажену бульбу з бриндзою, яка виявилася коров’ячою, але за подвійну ціну, порівнянно з Міжгір’ям. Пішло, як кажуть мої близькі, як в суху землю. Поль навіть не вспів здивуватися такому прочитанню свого вчення. Ну і на здоров’я, як говорила моя бабця.

А здоров’я нам було якраз потрібно, бо починалася найцікавіща частина нашої терапії. Ми мали ломитися просто в гори і мацаючи колесами-черевиками сніг-болото перевалити з хутора Слобода спочатку в долину Свічі через старий польсько-чеський кордон, а потім в долину Мізунки. Разом, за цей день назбирається чотири перевали.

Спочатку йшлося непогано. Сухо під ногами, хоча стрімко вгору. Колли вже перекинулися через кордон, почалися місцями язики снігу, калюжі, болото, в яке ми умудрялися влізти разом з черевиками. Веселіше почалося, коли надибали маркування Василя Гутиряка, де вказувалося, що до л/у Бескид 6км, або 1,5 годин ходу. Рідне слово неабияк підняло на дусі. Дійшли до вузькоколійки, трохи зблудили, але вкінці знайшли потрібну дорогу, якою колись теж ішла колія, а тепер все перерито тракторами. Нема вже куди діватися, перескакуємо з меншого болота в більше, попадаємо в калюжі, але йдемо за Любком, бо тільки він достеменно знає де той хутір Сіда і що там нас чекає.

Коротко кажучи через 94 карпатські кілометри ми вийшли з лісу і тут-же вперлися в хатинку, ключі від якої лежали в Любковому броцику. Була пів на восьму.

P4256624Сонце якраз збиралося на спочинок, тому в першу чергу було знимкування, потім розпалювання печі, готування гречки з м’ясом на вечерю (нехай Поль Брег пробачить наші гріхи), поповнення водного балансу різноманітними чаями, яких в хатці було щонайменше 5 сортів і сон. Сон праведників, які важкою працею заробили право на трьохразове обжирання під час лікувального посту.

Схід сонця щасливо проспали, тому далі вже не спішилися. Пам’ятаючи, що сьогодні нас чекає непроста дорога до Стрия, гарнесенько поснідали, попили чаю, поприбирали в хатинці і попрощалися з нею.P4256633

Далі був гарний кусок грунтівки до Вишкова, а далі знайомі вже до болю 90км через Мислівку, Вигоду, Долину, Моршин і Стрий. Стрий, електричка, Львів, ванна, спати. Ні, спочатку ще пожерти, а тоді спати. Не можна лягати на голодний шлунок, можуть вовки приснитися, так вчила моя кохана бабця. А старших треба слухатися, тому до біса різні дієти, – рух – то здоров’я.

Суха статистика: 186 км (асфальт, 30км грунтових і бездоріжжя) за 2 дні.

Залишити відповідь