В пошуках Женецького водоспаду
Ма в нагоду прогулятися в Карпатах, провідати Хом”яка відшукати Женецький водоспад(який там чомусь називається Гук)
Підніматись по стежці було б надто просто тому просто прямо вгору.
По великих, по не дуже, і ще більших, які лежать тисячами років, трохи зеленим і обросшими каміннях, з одного на другий, на третій, трохи лісу, трохи снігу.
Зліва позаду Говерла з Петросом, лівіше по переду Буковель, з Хомяка він малий виглядає).
Ось і вершина
Далі на г.Синяк і в Яремче (так можна було б?), або До водоспаду і в с.Татарів. Спускатись було дуже і дуже, снігу по коліна і більше, мокрий і важкий, схил достатньокрутий, щоб сісти мяким місцем і юзом до низу, швидкість так нічого розвивається, і разом з собою ще трохи снігу 
Смуга лісу з глибоким снігом, важко без снігоступів, спроба зробити їх самому з гіляк і куска шнурка, вийшло та ненадовго 
Перед колибою роздався перший в цьому році для моїх вух звук грому 
розпочались обіцяні 12 г. опадів. либка цікава, зверху над входом висить лямпочка від якої йде шнур з вилкою, лампочка добра, розетки хіба нема
Ще трохи в сторону Синяка, до підніжжя, і вирішую йти на водоспад, вниз на північ, аж до шуму струмка, на карті їх три зливаються в один, знайти хоч би один і по ньому іти в низ.
Продераюсь вниз, ще трохи гримить, трохи капає, перший шумний потічок, далі вниз по ньому, з іншої сторони ще один, щось подібне до мапи, переправа на берег, знаходжу кілька доріг, які йдуть в різні сторони, то пропадають то знову появляються, та мені вниз по струмку, який до цього часу бурхливий і повноводний. Йду східніше, в сторону Татарова, знайти водоспад зверху мабуть важкувато, тому головною метою вибратись до дороги до села яку було видно з Хомяка.
По дорозі правіше ще одна хатинка на курячих лапах, з сухим запашним сіном, замість карімата мабуть.Довго не затримуюсь. Вийшов на дорогу яка збігалась з моїм напрямком і впірьод. В колії від коліс веселі шумні потічки, які кожні 100 метрів поповнюють свої води з інших, ті що течуть з вище, місцями де лежить сніг, над ним висить маленький туман, тобто він навіть не топиться а одразу випаровується))
Дорогою цією вийшов до дачі когосьтам, зелена кількаповерхова, з куполом на горі.Ще трохи і шикарний асфальт, і вказівник на водоспад.
Бути в 5 метрах і непобувати….
Йду….
Правий берег місцями дуже стрімкий, скелястий, місцями камінь відшліфований водою набуває цікавих форм. Дорога в сніговій каші, яка ще нескоро зійде, все в сніговому тумані. Прийшов….
Оце так….
Оце так сила природи, стихії.
На відміну від інших цей не такий широкий, проте вода не збігає камінням а просто падає у вільному падінні, кругом водоспаду ніби котлован, з землі видно найтвердіші породи, які вода не всилі подолати, стоїть шум в поєднанні із бризом, до цього часу на жаль розряджається акумулятор в камері, і його на жаль не має сфотографовано, але це не головне головне що у памяті