«Весняна» вилазка в Карпати

Сколе – Орява – Завадка – Задільськ – Риків – Бориня – Турка – Явора – Майдан – Підгородці – Верхнє Синєвидне – Сколе
  • Загальна відстань: 140 км
  • Зима ніяк не хоче приходити в наші краї. Тому вирішили не гаяти часу і нагоди, а ще раз прошвирнутись Карпатами. Ну і заодно випробувати мій новий агрегат в умовах, для яких він створений. Тим більше, що останній раз був там два місяці тому. Компанію мені склав Костя Kono, він же автор ідеї.
    Загрузились зранку в Мукачівку. А там ще 18 пар коліс: 11 Веломаксівців (їхали на репетицію закриття сезону), ще 3 на Боржаву і ще 4 теж кудись. І це в кінці листопада, коли вагони мали б бути забиті лижниками. Висадились в Сколе. Нажаль погода в Сколе зустріла нас непривітно: сильний вітер, +1, хмари, туман, ще й по трасі треба було 25 км до повороту на Оряву проїхати. Настрій був не дуже. Але сонце піднімалось вище, виглянуло із-за гір, ми доїхали до Оряви, звернули на ґрунтовку, і настрій піднявся:

    В поїзді Костя ретельно чистив свої окуляри спеціальною тряпочкою. Всі його старання змила перша калюжа. А навколо весна. Зелена трава, зелені смереки, чисте небо, тепле повітря. Так і хотілось їхати і їхати. Вгору, вниз, по рівному, по ямам:

    Доїхали до Задільська. Далі піднялись на хребет. І тут викатують пацани на джипі Мітсубісі Паджеро. Вони теж вирішили не втрачати нагоди і влаштували собі джипінг. Вони нас спитали дороги, ми їх, на тому роз’їхались. Через деякий час, вже на іншій горі ми знову з ними пересіклись. Обмінялись враженнями і вони поїхали. Ми доїли канапки, залили трохи джоулів і вирішили їх догнати і показати, на чому і як по горам треба їздити. Трохи піднажали і за деякий час “наш” джип вже з’явився в полі зору, ще трохи підняпряглись і джип вже був десь позаду. На роздоріжжі вирішили почекати тих матрасників і подивитись на їхню реакцію. Пацани були в шоці. Зупинились, опустили вікна і почали питали: як так? Ми їм акуратно пояснили, що джипи тут просто сосуть не так добре їздять, як велосипеди і поїхали через Бориню на Турку. За Туркою над дорогою висять такі брили:

    Базовий план був їхати на Самбір. Але асфальт морально напрягав, проїхали всього 71 км, на годиннику 14.00, день в самому розгарі. І тут прийшла мисля звернути за Туркою на Явору, і через Майдан замкнути круг в Сколе. По цьому маршруту ми вже якось їхали. Правда то було вночі і ми ніфіга краєвидів не бачили. А краєвиди там ще ті:

    Майже вся дорога проходить поруч зі р. Стрий. Асфальт плавно переходить в ґрунтовку. Перед Майданом є один перевал. А перевали мене дуже приваблюють своїми підйомами, краєвидами на верху і спусками:

    За Рибником зупинились перекусити. Місцина там цікава: вузька стежка іде над обривом висотою в 5 м, справа скелі, а зліва внизу річка. Вода чиста-чиста, і неймовірно блакитна. Так і хотілось скупнутись.

    Так десь між гір нас почала доганяти темрява, а по небу пролетіли два метеорити:

    Десь в районі Підгородців/Урича було вже зовсім темно, але не менш гарно: карпатські зорі і молодий місяць були чудовим завершенням такого незвичного передзимового дня. Ціль була досягнута. Отримав купу задоволення, підвіс проявив себе на всі 100, пересідати на щось інше навіть і не думаю. День вдався.

     

    Оцінити і написати огляд

    СТАРТ: 29/11/2009
    140 км Львівська область UA
    Отримати напрямок

    Складність:

    Учасники мандрівки:

    E-one та Kono