Вздовж Дністра до Бакоти

Галич - Маріямполь - Золота Липа - Коропець - Золотий потік - Язловець - Попівці - Нирків - Іване-Золоте - Заліщики - Товтри - Онут - Рухотин - Владична - Хотин - Слобідка-Малиновецька - Панівці - Станіславівка - Китайгород - Вихватівці - Груша - Бакота - Вихватівці - Кульчіївці - Кам'янець-Подільський
10/07/2013
439

Учасники мандрівки:

AlexSay, Христина та Hulihanka

Згадую як вперше побачивши фото Бакоти очі загорілись і виникло бажання туди потрапити і побачити її на власні очі. І от червневі вихідні, бажання кудись поїхати ровером – вирішено, їдемо до Бакоти!Спершу плани були наполеонівські, проїхатись вздовж Дністра, побачити Бакоту, провідати сусідню Молдову. Але з конкретизацією планів вони скромнішали. Перед виїздом, зрозумівши що все-таки хочемо туристичного маршруту, а не спортивного заїзду з баулами ще скоротили маршрут (потім переконались що таки правильно зробили) і замінили фініш у Новодністровську на Камянець-Подільський
Прогнози погоди віщували пригоди……

День1 Вишневий бум! від Галича до Коропця(65 км)

Приміський вокзал, команда (AлекSay, Вова, Коля, я) в зборі, дві електрички Львів-Ходорів, Ходорів-Ів-Франківськ і в полудень ми нарешті в Галичі .Галич нас зустрів похмурою погодою та пустими вулицями. Починаємо подорож з оглядин замку

DSC_8186А далі були поля, села і вишннііі. Вишні прямо з дерева, пригощенні вишні – смачніших вешень ще не їла, далі були солодші, більші, але смак тих от перших незабутній.
У туристичному темпі докручуємось до Коропця
Оглядини палацу

На дворі сутеніє, до місця яке спланував Алєкс для ночівлі ми не встигаємо, набравши води в селі ночуємо на березі Дністра біля закинутих баз якогось заводу в Коропці. Спроби залізти в Дністер були не зовсім вдалими – берег болотяний, поки залазиш, а особливо вилазиш увесь в болоті, але в цілому місце виявилось досить феншуйне

День 2 Форсування Стрипи. Коропець-Золотий Потік-Русилів-Язловець-не доїжджаючи до Ниркова (52 км)

DSC_8194День почався з пхаючого апхілу, який мені дався важко. Ровер з баулом важко тягнеться вгору, на тебе зграями налітають комарі, добряче відстала , в такі моменти відчуваєш себе стоппером групи, але надалі старалась не відставати від хлопців.А далі сільські дороги, поля, хати, криниці при дорозі – подобаються мені таки дороги, незважаючи на те, що вражаючих краєвидів не бачиш
Заїжджаємо у Золотий потік, руїни замку

Бабця, що проходила повз провела нам міні екскурсію, розповіла про замок, замковий палац, що там було за її часів. На запрошення майстра що розмальовує фрески зайшли в костьол

Далі на шляху Русилівські водоспади, які направду не дуже вразили

Особливо не зупиняючись проїхались повз них до галявини, на якій влаштували обід з борщиком.
Попереду нас чекав перехід через річку Стрипу до Язлівця. До останнього я надіялась що таки буде міст через річку, але нє, навесні змило, і тре переходити річку вбрід. Розбаулюємо велосипеди – річка нам не перешкода)))
Алєкс-розвідчик пішов дослідити прохідність річки

IMG_0931трішки замочив памперс 😳 ,знач тре роздягатись і так переходити……

Пройшла я третину річки і тут Коля кричить що мій черевик в воді і швидко пливе від мене за течією (погано я його прив’язала до баулу), за пару секунд я вже була на березі і доганяла його, далі стрибок у воду і…… черевик в руках – знач подорож продовжується! . Правда у цій всій гонитві за черевиком загубила рукавиці,зате маю рівний загар рук 🙂
Приїжджаємо до замоку в Язлівці (зараз використовується як санаторій)

Після Язлівця асфальт, але до запланованого місця ночівлі (біля Джуринського водоспаду) знову не встигаємо , заїжджаємо у лісосмугу, вже натемно розклали палатку на стежці у лісі
Блискало, гриміло, але дощику не було

День 3 Джуринський водоспад, Нирків –Заліщики – Рапужинці (54 км)

IMG_0943Дуже швидко добрались до Джуринського водоспаду, дощ сприяв тому що ми там затримались по довше. Далі їдемо на оглядини веж, залишки Червоногородського замку.
Недалеко від’їхали як почався дощ, ховатись нікуди, залазимо під клейонку, так і перечекали

А далі спуск у Заліщики, вечеря
Запланували за Заліщиками ночувати, бо вранці має приєднатися Марта. Відїхали до с.Рапужинці, спустились до Дністра де і отаборились
А ще ввечері я купалась у Дністрі, і він здавався таким чистим при місячному світлі, вранці це виявилось не зовсім так 🙄

День 4 Привіт, Марта !Рапужинці-Рухотин (59 км)

DSC_8206-EditВранці розбудив дзвінок Марти, вона в Заліщиках і скоро буде біля нас. Як завше довго збирались/складались, снідали, купались. Виїхали десь бл.11 год. Один бієць«+», але нажали один «-», Коля, через біль у коліні вирішив зійти з маршруту і вернутись в Заліщики на поїзд
Краєвиди не мінялись, села, поля, знову поля. З’їжджаємо з сільської дороги і знайомимо роверки з чорноземом який чудно липне до коліс, ровер стає чугунним і не то що неїдучим,непхаючим став. Твердий грунт після того це таке щастя! Як кажуть усе знаходиться у порівнянні))
Вечеріє, Алєкс думає про місце бажаної ночівлі а хмари віщують грози. Доки з Мартою спускались до джерела по воду, вибігли нагору, а хмари чорні, дощ, гроза,

ровери під клейонкою, а хлопці…. на цвинтарі що був поруч))). Знайшли вони найбільше дерево, там і сховались. Разом весело пересиділи дощ.

А далі був кам’янистий спуск який ми більше йшли ніж їхали,мокрий спуск, падіння в болото – нарешті приїхали: палатка, річка, гаряча їжа – спати!, бо планується ранішній підйом

День 5 до Хотина ,Рухотин – Хотин – Слобідка-Малиновецька (65км)

Ранішній підйом, це для нас подвиг, але ми це зробили! бо мусить Вова встигнути на поїзд в Кам’янець -Подільський. Навчені польовими непроїжджабельними дорогами їдемо в сторону Хотина в основному по трасі. По дорозі смачнюча малина і найсолодші вишні, і звісно ж рельєф вгору вниз, одним словом не заскучаєш, але без болота не так весело
IMG_1016Докочуємося в Хотин, оглядини замку

Сподобався Жванецький замок (руїни) і його місце розташування відносно річки

Проводжаємо Вову до дороги на Кам’янець-Подільський, продовжуємо нашу подорож втрьох і знову дощ,. На сей раз ми біля дач і ховаємося біля якогось сараю. Починають в голові зароджуватись думки що може неварто далі їхати, дощ, прогнози невтішні. Алєкс щось зовсім засумував, ми вже просили потролити нас з Мартою, щоб ми знали що з ним все Ок.
Разом з дощем усі незадоволені настрої потроху пройшли, вирушили далі, і саме з цього дня почались найгарніші краєвиди, і власне нарешті я побачила те, що уявляла і бачила на чужих фотографіях
Місце ночівлі у нас було без можливості спуску до Дністра, але тим не менше найкрасивішим за усю поїздку, хіба нє?

День 6 В Китайгороді від зливи сховатись на 3,2,1!Слобідка-Малиновецька – Китайгород(50 км)

Марта каже, люблю пити каву з гарними краєвидами. Це було так влучно,саме в цей ранок відчула повне задоволення від того що я саме в тому місці де я є, що ранок починається з кави з Дністровськими краєвидами – думаю то частина того заради чого і їдеш в такі поїздки везучи за собою баули.

Доїжджаємо до мосту між двома імперіями. Замок Потоцьких (знову руїни) і обід там.І знову періодично падає дощ, від якого досить вдало встигаємо ховатися. Дороги сільські міняються на польові болотяні ми і наші ровери теж перетворюємося на щось болотяне

Доїжджаємо до Китайгорода,

Алекс з Мартою поки я набираю воду заїжджають в магазин, гримить, буде злива.
Місце ночівлі було відоме, бо 3 роки тому на ньому вже був і Алєкс і Марта, не знаю як вони його запам’ятали, бо йшли ми крізь кущі, зарослі поки дійшли до галявини біля річки. З спортивною швидкістю Алєкс з Мартою розклали намет. Закидаємо баулили, самі залізли –ху,встигли!Сухо і тепло, коньяк , печенька, ананаси на вечерю сприяли швидкому засинанню 😳

День 7 Бакота!Китайгород-Бакота (35 км)

Покидаємо Китайгород сільськими дорогами і їдемо до Бакоти і ніяке болото нам не помішає !!Доїхали до Бакотського амфітеатру, от і велич Дністра, і живі картинки омріяної Бакоти!
Спускаємось до води,болотце, штовхай-пхай, бо їхати нереально. Тягнемо ровери допоки хоть трішки крутиться заднє колесо. Вирішуємо що досить на сьогодні, зупиняємося,
купаємось… звісно з роверами 🙂DSC_8200 Panorama
гарненько порозвішували чисті, попрані речі, які не менш гарно вночі полила злива – чистий, сухий одяг лише в мріях.

День 8 Бакотський монастир – Кам’янец -Подільський 59 км.Вранці вилізла з палатки перша, спішити нам було нікуди тому вирішила пройтись по берегу Дністра, розвідати обстановку. Так і вирішили їхати , точніше йти з роверами по воді біля берега, А далі була стежка до дитячого табору, там почистили ровери, наскільки могли, бо знали що болото закінчилось. Уже по дорозі заїхали до Бакотського монастиря

Атмосфера там своєрідна, мені комфортна. Непомітно проходить більше години але йти звідти не хотілось. Здається навіть на Алєкса Бакота подіяла, не підганяє, ну в принципі і спішити не було куди, поїзд о 1 ночі. А далі на скрипучих роверах по звичному уже для нас вгору/вниз рельєфу їдемо до фінішного Кам’янця-Подільського. Захід сонця, смачна вечеря, люди у стародавніх різноманітних костюмах, хочеться приїхати ще, надовше, у Кам’янець-Подільський.IMG_1165

Дякую усім за компанію, терпеливість, розтелений чи складений спальник, за штовхання та витягування з болота ровера, за підтримку.

А далі була найважча частина поїздки, поїзд Кам’янець -Подільський-Хмельницький, 5 год. вокзал, Хмельницький-Львів. О, нарешті наш вокзал, дім, чистий одяг, комфорт, кава ………,а краєвиди Дністра лише в думках

Залишити відповідь