За нашоу стодолоу видно Старе Село…
Вихідні цього тижня видалися на диво насиченими, де поєдналося корисне з приємним.
В суботу, попрацював дома, а в неділю було вирішено зробити велопокатульку, але таку щоб ще встигнути на вечірній концерт біля монументу.
Як пишеться в казках зібралося 3-є охочих, погода тому сприяла. Вирішили відвідати Старе Село з його величним замком. Отож, Квітка, Я і Славік зустрілися біля клюбу «ОднеВсе» та і рушили в дорогу. Їхати всього якихось 10км то ж до 16-ї цілком реально бути у Львові. Сонечко припікало, але дуже жарко не було, бо повівав зустрічний вітерець, з яким всю дорогу доводилося боротися. Минаємо село Давидів, потім ще через деякий час натрапляємо на дорого вказівник з написом «Старе село 1 км» і зупинку з одноіменною назвою. Та ми вирішили проїхати далі і повернути там, де дорога виведе нас безпосередньо до замку, минаючи саме село.
Та проїхавши ше пару км, довелося звернути з траси, захтілося втекти від того шуму і жари. Поперлися польовою дорогою. Виїхали в село, запитали дорогу і вйо аж до самого замку. У зв’язку з тим що поїзденьку було класифіковано як «матрас з ковбасками», у найближчому магазині ми прикупили целюлозні ковбаски Сам замок з першого погляду вражає лишень своєю занедбаністю Знимкуємося, намагаємося запам’ятати все таким як воно є. Розуміємо, що за рік його вигляд може змінитися і то не в кращу сторону. Особисто в мене склалося враження, що це не замок, а швидше якийсь палац, бо занадто вже гарно він виглядав, та і стіни, як на мене, не оборонного типу. Далі закочуємося всередину. Зсередини він виглядає більшим. Знаходимо місце для ковбасок. Слід відзначити, що на території замку СТРАШЕННО брудо. Купи битого скла, якихось обгорток, одноразового посуду. Здається, що слово прибирання не властиве відпочиваючим тут людям.
Потішила наявність справжнього туалету (я правду кажучи там не був, але з вигляду нічого такий). З розділенням на чоловічий і жіночий. Власне сам замок є живим і місцями цегла тікає прямо з-під ніг. Місцеві хлопчаки Юра і Сашко розповіли мені багато цікавого про історію замку, а також провели маленьку екскурсію по замку. Незважаючи на те, що їм всього лиш 10-12 років вони вже цікавляться історією замку та зацікавлені в його реставрації. Напевне в майбутньому будуть екскурсоводами. Виявляється замок з самого початку був деревним, потім кам’яним, а вже пізніше його побудували з місцевої цегли. До речі на одній з цегол я бачив викарбувані букви, щось на кшталт Старе Село. На стінах в деяких місцях збереглися написи на польській мові. Я не дуже добре знаю польську, але там було написано щось про створення замку типу ким коли і т. д.
На території замку знаходиться сцена де нещодавно відгримів концерт, на честь байкерського зльоту. Назнимкувавши досхочу руїни замку, ми перейшли до урочистого приготування і споживання ковбасок… Ох як же ж тяжко крутити педалі після того як поїсиш, жах… Але переборовши себе, сідлаємо роверики і рушаємо. Нам не дуже хотілося повертатися на шумну і загазовану трасу, тому ми вирішили повертатися через село, на Давидів а звідти вже на трасу. Розпечений асфальт обмяк і місцями пустив плями смоли, яка успішно поналипала на мій роверик і футболку . Дорога назад минула у розмовах, від того не зчулися як були вже на трасі біля Сихівського мосту. Час прощатися. Бажаємо один одному приємного дня та поринаємо в шалений ритм великого міста…
У Львові ми були в 4-й годині, як і домовлялися. Всього проїхали 40км. (враховано трафік по Львову), із середньою швидкістю 14 км/год. На одній з ділянок маршруту я розігнався до 42 км/год. Ось такий от підсумок поїздки в числах.
Гарний маршрут вихідного дня. Дуже рекомендую початківцям. І цікаво і досвід. Хотілося б подякувати за приємну кумпанію Квітці і Славіку.