Закарпаття – пригоди для дупи та різні цвітуйочки
Вирішив нарешті написати свій перший пост Велика купив собі не так давно, сильно далеко десь не катався і вирішив що треба нарешті чкурнути десь з крутими лісапєдістами і велоспедної мудрості набратись. Тож підписався я м на поїздку Закарпаттям – відкриття сезону з hvvi. Були також Алекс, Христина і мій друг Роман, який тільки но купив собі ладного Кетлера .
До Воловця в мукачівці ми з Романом їхали в іншому вагоні. Добре що в неділю зранку аншлагів немає, бо велики в тамбурі ми розмістили якось недуже. Коли повертались назад разом з рештою, то 5 правильно поскладаних джалізових коней разом займали уже добряче менше місця .
У Воловці зустрілись з рештою, закупились водички і впірьод. Після того як переїхали трасу Київ – Чоп, то по боках дороги почали з”являтись купу цвіточків – пролісків і особливо крокусів. Їх було набагато більше ніж у розрекламованій Колочаві, де цими вихідними я їх знайшов хіба в музеї і приватних городах . Але чим далі, тим захоплення від квіточок у мене проходило, так як мене починали переповнювати інші емоції….. Я все більше починав розуміти одну лісапєдну мудрість – ПАМПЕРСИ НАШЕ ВСЕ! Якщо ви не їздили на велику всю зиму, у вас немає велошортів з памперсами і ще й в придачу GT-шне сідло – то величезна порція феєричних почуттів при довгих подорожах вам забезпечена
Проїжджаючи с. Верхня Грабівниця ми помітили знак з поворотом на якийсь бункер. Так як до нього було якихось 200 чи 300 метрів, то вирішили ознайомитись. Зветься той бункер – Лінії Арпада. Збудували його ще угорці і в середині він виглядав досить круто і потужно, але на жаль часу повністю дослідити його у нас не було. Тож наступного разу треба якось врахувати час щоб все встигнути
Чим довше ми їхали, – тим менше я вже старався сидіти і моя дупа раділа будь яким зупинкам Особливо вона зраділа зупинці десь у селі Поляна, де було джерело з файною водичкою. Думаю та водичка може змагатись по смакоті з тією що у Квасах (дуже її дюблю), чи то може вона просто мені так файно пішла .
Десь вже доїжджаючи до станції Карпати виявилось що часу щоб доїхати до Мукачево у нас мало. Я не розумів чому, поки мене не обрадували інхвормацією про сосиски, які ми мусимо спекти, ну я звісно був за будь яке скорочення дистанції Тож в ліску, недалеко від станції розпалили вогень і приступили до трапези. Там ще hvvi дав мені урок про те що не бажано сидіти в мембранній куртці біля вогнища і нечайно кинув мені вугля на рукав. Урок дійсно ефективний. На щастя жодна мембрана за цю поїздку не постраждала
Не зважаючи на те, що в мукачівці додому я їхав сидячи на м”ягкому флісі, а з вокзалу домів їхав стоячи – поїздкою я все одно задоволений Шорти з памперсом вже замовив ))