Гірськими хребтами
Як завжди на вихідні треба було кудись їхати. Траса, асфальт вже приїлись, тому хотілось чогось іншого, грунтово-кам’янистого, з гарним видом по правому і лівому борту. Тому було прийнято рішення проїхатись Карпатським хребтами. Зібралось нас ні багато ні мало – п’ять людей: Костя, Назар(Nazariy), я, Сергій(zмей), Ігор
Як завжди сіли на мукачівку і доїхали до пункту призначення. В поїзді до нас приєднались ще два роверисти, але компанію вони нам складали не довго.
Вигрузились в Лавочному і вперед попід міст на штурм перевалу над тунелем:
Підйомчик був напруженим, але воно того вартувало:
По задуму, ми мали б приїхати в Скотарське, але щось там пішло не так і виїхали ми в Пилипці. Просто коли летиш з гори, не задумуєшся, куди ти летиш. А коли починаєш задумуватись, вже пізно щось міняти. Так ми збільшили собі маршрут на 15 – 20 км. Зато була нагода сфоткати Боржаву
і ще раз піднятись на перевал Гукливий 
Спуск з Гукливого до Воловця всім подобається, тому проходиться на одному диханні.
В Воловці на кільці повернули на право на черговий перевал. На вершині перевалу звернули на право вгору по бетонці до газаорзподільчої станції – це був крутий підйом, набагато більший градус ніж на перевалах, але не найкрутіший за цей день. Саме цікаве було по переду:
Їхали ми ішли і нарешті виїхали. На підйомі особливо по сторонам не роздивлявся, тому, взявши вершину і роздивившись по сторонам, бракувало слів – настільки там було гарно: 
Встояти було неможливо, тому ми попадали і почався матрас у раю:
Відпочивши і призвичаївшись до навколишніх пейзажів, поїхали хребтами. Це було щось! Гарна трав’яниста дорога, спуски, підйоми і це все на рівні з іншими вершинами гір і сіл, які були десь там далеко внизу. Одним словом драйв.
Не обійшлось і без травм. На одному із спусків Костя засильно розігнався, влетів в колію і зробив пару кувирків. Результат: подерті руки, ноги і вибитий вказівний палець. Ну руки-ноги спиртом залили, бинтом перемотали, а вот палець треба було рівняти, бо ні тормоза не натиснеш, ні передачу не переключиш. Далі було як в казці «Ріпка»: тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Настала моя черга тягнути за палець. Не знаю як так вийшло, але за першим разом почувся хрускіт і Кості стало легше – палець встав на місце. Тому будьте уважні на спусках і не втрачайте голови 
Проїхавшись хребтами, виїхали до джерела, недалеко від Климця (з цього місця і до Тухлі наш маршрут співпадав з маршрутом інших львівських байкерів, тільки навпаки).
Здавалося б таких яскравих вражень, як на хребті, на сьогодні вже не буде. Ааа нєє. Було це на спуску: подолавши останній (4-й за день) перевал, ми глянули на спідометр і нова хвиля радості заполонила наші серця.
