“Іжаки в тумані” на Урду-Флавантуч

На Свидовець ми, з колєгою і супутником по походах Васьком, планували сходити давно. Та все якось не складалось. Отже, на законні вихідні (Зелені свята) ми спланували раховозом 14 червня о 2,45 з Франківська виїхати до Квасів, звідти через пол.Браїлка зійти на Близнеці і дальше по Свидовцю прогулятись (покупатись в гірських озерах, позасмагати (я навіть спеціательний крем взяв)) і через пер. Околи спуститись до Ясіні звідки «транскарпатським експресом» повернутись у файне місто Станіславів.

Незважаючи на невтішні прогнози синоптиків і свято вірячи в те, що в природи нема поганої погоди і в те, що нема поганої погоди – а є погане спорядження ми загрузились до потяга. Дальше все по накатаній схемі: напівдрімота в поїзді, відіслані крижі та те що нижче.

Кваси зустріли нас дощиком і мрякою. Швиденько вдягаємо штормовий одяг і вперед to summit. Дорога до пол.Браїлка дуже мальовнича: пролягає вздовж потічка Тростянець та через буково-грабові праліси.

Вище полонини нас накрив такий туман, що дальше ніж п’ять к на зло загубили стежку і перетворились на блукаючих «їжачків у тумані». Вирішили різко рванути догори і чекати «просвітління». Урвавши моцний кусок дороги попадали виснажені плєцком до землі.
І тут зійшло просвітління.

Ми побачили нашу ціль (на секунд 30) і рвонули мов божевільні. У тумані зійшли на Близнецю і вирішили спускатись між Ближницю і Стіг та розбивати там табір і чекати розпогодження.

Отаборувались в цілковитому тумані, зготували вечерю – життя почало налагоджуватись. Цілу ніч нас поливав дощ, зранку прокинулись і перше, що побачили – це два гірськолижні витяги. Якраз між ними ми і розклали намет (навколо все було обгороджено стовпчиками, які ми в тумані якимось дивом проскочили). Так як дощ поливав і туман не розсіювався, то ми вирішили зробити днівку.

І тут почався супер-, мега-, пуперматрас
Що ми тільки не робили: спали 14 год безпробудно, вчили англійську мову (Васьок прихопив розмовник), насолоджувались «Порами року» А.Вівальді у виконанні Лондонського філармонічного оркестру (через плеєр звичайно), жарили ковбасок, пили пиво, намагались безуспішно реанімувати батарейки від фоніка які померли смертю хоробрих, ненароком я став піротехніком (трошки бахнув газ від пальника у тамбурі палатки).

Відпочивали – одним словом
У понеділок зранку туман дещо розсіявся і ми збігали на г.Стіг звідки через Драгобрат спустились до Ясіні. У Ясіні біля ж/д вокзалу у алеї зварили на пальнику пельменів під здивовані погляди очікуючих на потяг) і з довольними мармизами завалились до поїзда і разом з тами ж як ми туристами попрямували до шумних і загазованих міст із мріями та планами про майбутні мандрівки.