Муровані костели і каплиці Львівщини
…Ніч перед поїздкою не спав (не тре було вечеряти…). 3.40. Глуха ніч. Дзвонить будильник. Тіло пропестує і тягне назад в ліжко… Швидко збираюся і о 4.25 виїжджаю з дому. Порожня і освітлена вул.Городоцька справляє магічне враження. Біля Левандівського мосту неочікувано побачив колєгу по транспорту – дядька на старій “Україні” з трьома сумками-кравчучками… Хтось їде в таку рань за церквами, а хтось, очевидно, за пляшками – таке життя… З головного вокзалу чимало жінок тягнуть десятки сумок в сторону привокзального базару. Я розбудив напівсонну касиршу в касі №4 у великому залі – та хвилин десять вибивала мені перший на сьогодні білет… Не проспати в золочівській електричці ст. Красне допомагає холод собачий у вагоні і на повну гучність транс у навушниках. В Красному годину чекаю на пересадку на здолбунівську електричку, у вагоні якої також “холодильник”. Нарешті ст.Броди. Заскакую на ровер і гайда в сторону Лешнова. Хто туди їздив то знає, що цей кавалок дороги без жодного села – тільки ліси і поля. Дорога по якості, до речі, дуже добра… Докрутив до Лешнова. Не зупиняючись повернув праворуч до села КОРСІВ. Тут живуть генільні “художники-авангардисти” які малюють лебедів на зеленій воді та блакитному небі…
Проїхав біля деревяної церкви (її зафоткав на зворотньому шляху) і рухаюся в кінець села до римо-католицької каплиці св. Антонія (каплиця Коморовських) з 19 ст., яку громада відновила.
Каплиця в архітектурному вигляді нічого особливого собою не представляє. На фасаді є напис польською
З Корсова повертаюся назад у колишнє містечко, а тепер компактне село ЛЕШНІВ. На виїзді з нього в сторону Берестечка стоїть руїна бернардинського костела св. ап. Матвія, збудованого в 1630-х рр., і цілковито перебудованого у 1680-90 рр. Великий костелище без даху і з покриттям вежі, яке тримається на соплях…
Він фотографується з півночі, а я ще спробував з південного-заходу… Зайшов до середини… Ось такий вид зі сторони вівтаря до нави
В інтер’єрі ще місцями збереглися ось такі речі
або ось такі. Мабуть, художник малював обличчя цих янголят зі своїх колєгів…
Їду з Лешнева назад на південь. В селі є одна церква св. Миколи з 1906 року – до неї ходять всі парафіяни
З Лешнева я погнав на захід до великого хутора Лісове, зафоткав невелику дер. каплицю, повернув назад і в с.ПІСКИ вирішив зафіксувати місцеву церкву св. ап. Петра і Павла з 1991 р. Так, вона нова, але пластика форм непогана…
Виїхав знову на трасу Броди-Берестечко і попрямував назад в напрямі Бродів. Щоб серед поля ви не прогавили поворот на села Шнирів та Клекотів, мешканці Шнирова (або і не вони) поставили ось такий біг-борд – добре було б якби в більшості сіл при дорозі ставили щось подібне, а не іржаві вказівники…
Тепер про Шнирів знатимуть усі подорожні, а про Клекотів – ніхто, бо навіть вказівник на повороті написаний, що на Шнирів. Поїхав туди, зробив фото дер. церкви і попедалював на Клекотів. Я знав і бачив в якому там стані дер. церква, але коли побачив наживо, так і захотів вигукнути “Клекотівчани, ГАНЬБА ВАМ!”. Стару церкву довели “до ручки”, перетворили на банальний склад всякого мотлоху… Зате поруч стоїть величезна як для типового села церква св. Івана Богослова з 1939 року. Цікава архітектура, особливо подзьобані стіни…
Надивившись на ці контрасти в Клекотові повертаюся назад на трасу. Ага, а не все так легко – здійнявся не дитячий зустрічний вітер (а їхати ж серед поля) тому довелося буквально лежати на рулі, щоб був менший опір. Якось дістався траси і знову повернув на південь, до Бродів. В нас люди чи то тупі, чи то ніц не читають – їдеш полями, а вони обсмалені, як свиня після забою. Місцями бачив справжні пожежі, які вітер тільки з рідістю роздуває… На північ від Бродів з дороги видно військову вертолітну частину, але я не фоткав – а раптом побачать вартові, здіймуть тривогу, в небо підніметься бойовий гелікоптер, а я ж на ровері :))) Згодом виїхав на об’їзну Бродів і потрапив у приміське село ДІТКІВЦІ. Там біля деревяної церкви є цвинтар зі старими і новими могилами. Старі надгробки завжди цікаві. Ось один з них, явно не простому смертному…
а це напис під скульптурою. Хто знає польську – перекладайте…
З Дітківців трохи попетлявши Бродами о 14.20 приїхав на залізничну станцію. Беру білет до Львова, а касирша каже що електричка прослідує тільки до ст.Підзамче. Блін, оце свинство – я і так змучений, а тут ще доведеться дертися з центру догори на привокзальну… Але чудо таки сталося – між станціями Підбірці та Підзамче машиніст проголошує урочисто: “Шановні пасажири! У зв’язку з відкриттям “вікна” наш електропоїзд прослідує до станції ЛЬВІВ!” Ура!!! З львівського вокзалу, оминаючи корок на Городоцькій я помчав додому – що значить, коли ти голодний і хочеш прийняти душ…
Як завжди, коротка статистика:
-прокручена ногами відстань – 104, 8 км.
-час у дорозі – 6 год. 28 хв.
-середня швидкість руху – 16,2 км./год.
-максимальна швидкість – 30,5 км./год