На Синевир

Натхненний славними бескидівцями Тарасом Глобальним топтальником доріг та іншими учасниками forum вирішив щось таке приблизно повторити.
Вийшло лиш приблизно, але без нічого лишнього, так що коротко опишу..

дорога аж до оз.Синевир асфальтована, в досить доброму стані, в Міжгір’ї стоїть ось таке щось, видно ще за совітів збудоване

На вході в парк стоять хлопці, стрижуть по пару гривень. Для велосипедистів і піших туристів вхід БЕЗКОШТОВНИЙ! Зупиняти не пробували, мій фейс в таких випадках не внушає нікому довіри (коли не збираюся нікому платити), лиш косо провели поглядами.

Ось і озеро! Чотири години з половиною займає шлях від Воловця. Розводити вогонь не можна, ставити намети також ( . Але друзі підказали одну ничку, вийшо і те й інше (бульба була добра, ага))

Зранку встав, хотів зробити пару фото, але спалося добре, будильник проігнорував, вибачійте. Зробив лиш одне, на виїзді на пам’ять

Далі зі Свободи ось такий підйом аж до цього місця на хребті.
Тут в мене був вибір – перти далі маршрутом Тараса, чи трохи спростити собі життя і зрізати пару км. Вибір було зроблено, коли жіночки місцеві розказали, що там, на схід все деревами завалено зараз. Пішов вниз

Ось і місце, де вийшов на їхній маршрут. Вузькоколійний міст. Далі Свіча ПОВНІСТЮ розмила дорогу. Десь кілометр треба бристи то річкою, то ось такою дорогою. Покайфував як має бути! Водичка тепла, чиста, неймовірно просто.

Ще раз вбрід, вже біля Бескиду, потім Мислівка і траса.Ззаду насувалася чималенька хмара. Гриміло, шуміло і блискало. Але я вже звідти поїхав. Кінець.