Обливаний Понеділок у Каратах
Як планувалося, так вчинилося – зустрічаємось з ЕОВ зранку на двірці. Незабаром приєднуються до нас Мирон з Толіком, а вже в вагоні дізнаємося, що з нами їде luuda з Володимиром, тільки в протилежному кінці гусениці-електрички. Знайомство вирішуємо відкласти до Тухлі, де випаковуємося і починаємо наш святковий похід.
Початок не передбачав ніяких труднощів, всі їхали бадьоро, навіть хлопчаки з повними фляшками води не були нам страшні. Ніхто толком і не уявляв собі куди ми їдемо, лише Микола таємно перешіптувався з GPSом. Це вони хотіли компенсувати нам відсутність гострих відчуттів, повязаних з водними процедурами.
І їм це вдалося. Після села Хитар, коли дорога повилася лісом на хребет гори Станеша, наші провідники повели трохи вбік, що було достатньо для того, щоб влізти в зарослі малини, ожини і ще якихось кущів, що першими заповнюють вільний простір після варварської вирубки лісу.
Нашим молодим адептам такий оборот справи не дуже припав до душі, але що було робити … дороги назад вже не було, треба рухатися вперід. І ці зусилля були неабияк нагороджені цілою поляною крокусів. Стараючись не затоптати жодної квіточки, перенесли їх в цифру і через кілька метрів були вже на хребті.
Ми з цього неабияк втішилися, а тим більше Микола, коли побачив, що гнів супутників замінився на милість. По хребті проїхалися швидко, бо здійнявся холодний вітер і почав моросити дощ.
Спуск з гори вселив надію, що “життя налагоджується” і вже веселіше продовжили намотувати на колеса Верхнячку, Жупани, Середньоверецький перевал, Нижні і Верхні Ворота, перевал Менчіл. Доречі на цьому перевалі зустріли групу роверистів з Дніпропетровська, які через Бескид прямували на Ужгород. Їхали вони на тиждень, тому запаковані були по самі вуха. За той час, що ми проїхали 70км, вони ледве докручували 27 Crying or Very sad
В Воловець злетіли, встановлюючи рекорд швидкості – 61км/год в Миколи і тутже припали до місцевого гастроному за соком та іншими живильними рідинами Wink
У Львові мило попрощалися з супутнивками з надією, що не до кінця вбили бажання до карпатських веломандрівок Very Happy