Озеро Solina

Шегині – Перемишль – Соліна – Перемишль – Шегині
15/05/2011
221

Учасники мандрівки:

E-one та Dyadya_trener

Поїздка планувалась з однією основною метою – проштампувати візу. Куди їхати мені було все рівно. Але одного вечора напряг себе з пошуком цікавих об’єктів по гуглкартах, і знайшов досить цікаву місцину – немаленьке озеро десь між Польськими Карпатами. Я загорівся бажанням туди потрапити. Після обговорення в Планах на форумах, виробився оптимальний маршрут: Шегині – Перемишль – Соліна – Перемишль – Шегині. Транспорт для добирання – бус, який вивозить лосів після Сотки.
трек

Склав мені компанію цього разу Тренер Дяді Тренера (ТДТ). Вечерком перед поїздкою сходив на корпоратив, перший раз за 10 років грав у футбол, вибив палець на руці, відбив ступні, пив тільки вино. Вночі вирішив заново точніше прокласти маршрут (нах? – загадка). В 8 ранку були біля Метро. Потім була ще година очікування на митному контролі (Процедура ппц виснажлива)

DSC00742І от, десь в районі 11 нарешті вдалось розпочати поїздку і я одразу зрозумів, що польських карт в моєму ЖПС нема. Їдемо [s]по приборам[/s] нитці маршруту. Зліва-зправа жовті поля ріпака. Жовтий мене ппц як притягує. Їду любуюсь. Аж тут опа – Перемишль. Йопт, щось швидко. gpsies як завжди намутив з треком в містах. Крутимось по Перемишлю такими вуличками, тупіками, апхілами через центр, що ппц. Але чітко виїхали, куди нитка показала. Місто залишило дуже приємне враження.

Тільки виїхали за Перемишль, і почалось: апхіл за апхілом. До такого ми були як мінімум морально не готові. Щось я давно не пригадую таких торчків. ТДТ думає, як би то звалити додому. Я думаю, якого х.. я вчора грав в футбол… так і їдемо. Радує одне – ідеальний асфальт через ліс, в нас такого не побачиш. Якось докрутили до Ольшан (Буру привіт), де спусків було більше, ніж підйомів. Але потім знову пішли підйоми. Почався перевал. От чого чого, а перевалів, аля Ужок, я там ну зовсім не сподівався зустріти. На першому перевалі було 7 витків і пару прямих точків. За кількасот метрів до вершини стоять знаки з надписом «Koniec». Мда… точно Конєц після таких підйомів. Зато які там спуски. Мммм…:DSC00745

Ти летиш на швидкості 60-70 і зовсім не переживаєш, що за поворотом буде яма, просто закладаєшся і все, злегка пригальмовуєш. Відчуття незабутні. Машин мінімум, трохи дістають жужики на кавасаках. Доїхали до Бірц, звернули на Кузміну (привіт АВ2), рельєф трохи вирівнявся. Трохи відпочили на рівному, і в наступний перевал: самий високий на маршруті. Витків 12-14. Вид з середини перевалу:

Спустились неймовірно швидко і з «відкритим ротом». Далі трохи «тупіками» проїхали до Лесько. Там і ще в одному місці за всі 221 км був «поганий» асфальт аля «між Пустомитами і Щирцем». І все. По дорозі зустрічалось багато шосерів, всі дружньо вітались. Всіх попутніх вдалось «натягнути» ))) А потім була наша мета – Соліна:

DSC00753Дуже шкода, що нас так довго тримали на митниці, і ми по скороченій програмі оглянули озеро. Прогулялись по дамбі. Купа народу, по озеру плавають парусники і величезна риба.

А далі треба було їсти і повертатись назад. Хоча батарейка була практично розрядження, пристаю на пропозицію ТДТ від’їхати трохи від туристичного осередка і вже там поїсти в двічі дешевше. Це «трохи» затягнулось на 30 км апхілів. І тут почалась містика: стараємось триматись нитки маршруту, але не виходить – дорога весь час повертає в якісь єбєня (хоча цей асфальт важко назвати єбєнями). Тут я звернув увагу, що маршрут в жпс якось підозріло прямо пролягає, без жодного повороту. Зменшую масштаб, щоб побачити, що за нах. І… мля – трек з Соліни до Перемишля проходить напряму через хребти, річки, ліси і реальні *бєня.

Тут згадалась Пушкінська «Руслан і Людмила»: через леса, через поля [s]колдун[/s] гармин несет богатыря. Сцуко, більше не буду прокладати маршрути після корпоративів. Ну шо робити? Назад вертатись якось влом: стільки спусків пророблено, жерти хочеться ппц, ні кафе, ні барів – нічого нема. Виїхали на якесь шосе і по ньому вернулись на маршрут, по якому їхали в сторону Соліни. По дорозі проїхали поворот «Соліна 12». Йопт… ми вже 30 проїхали… Батарея зовсім розрядилась, їхав як зомбі… Раптом бачимо знак “Бібрка”. Ура, ми вдома?

Фіг там ))) Далі нам підвернувся придорожній барчик. Який я був щасливий. Замовили польської кухні: на перше якісь Фльоркі (чи як там, ТДТ? Признаюсь, польської взагалі не знаю, всі справи вирішував ТДТ), на друге фасоля з м’ясом в якомусь гострому соусі і кава. Ну та фасоля капець яка енергетична. Після обіду нас так вставило, навіть не скажеш, що вже 130 км проїхали. Наступні 90 км пройшли швидко по вже знайомим місцям.

Перед фінішом заїхали в Перемишль. Місто дуууже нагадує Львів: такі ж вулички, викладені бруківкою, старі костели і церкви, старі будинки, як і у Львові, народ гуляє табунами. І там також є Шейк:DSC00777

Потім ще 15 км і ми вже на митниці. Митники питають на нас: звідки? З Соліни. О, далеко! Потім дивиться на штамп у візі, звіряє поглядом і, мабуть, про себе думає: ну все, попались, а нам заявляє: так ви ж тільки сьогодні зранку в’їхали. А ми: ну да, в’їхали, зганяли на Соліну і вернулись, а хулі тут? Ахуєвше питає: то певнє пане спортсмене? Киваємо головою: ну тіпа да. Розійшлись по мирному. Потім бус і Львів.
Дякую ТДТ за компанію і черговий мастер-склас: тут лівіше, там правіше, тут не рви, тут встань на ноги, там підштовхне. Цінний експіріенс!

Залишити відповідь