Розлуч – Верхнє Синьовидне
Третя спроба зловити вдалу погоду в Розлучі накінець увінчалась успіхом. За тиждень від зими до літа – ось які казуси природи. Хоча в нас була ймовірність і не оглянути Розлуч. Категорична заява Salariss, що якщо в Розлучі знову сніг, то вона з електички не вилазить аж до Сянок, успіхом не увінчалась і львівські Карпати зустріли нас чудовою погодою. Для порівняння: Костел німецьких колоністів в Розлучі 1902р.
Цього разу костел облюбували свійські птахи
Цього сонячного дня покоряти Розлуч зголосилися семеро мандрівників. Поповнили ще запас содовою водичкою і рушили на перевал на Явору.
На шляху минаєм дві Явори. Одну перед перевалом і нижню Явору після перевалу. Зупиняємось в с. Ісаї. skytalec спроваджує нас до місцевої церковки, а їх поряд аж дві і одна з них – музей.
Дерев’яна бойківська Михайлівська церква згідно таблички 1441р., хоча до сих пір я вважала найстаршою церквою Святого Духа в Потеличі 1506р.
На шляху вздовш Стрия нам трапляється підвісний місток. Ну як не проїхатись по ньому
skytalec дістає бажання порозхитувати міст, тому мене ковбасить зі сторони в сторону і не можу втримати рівно руля.
Десь перед Довгим робим привал. Ділимось першими враженнями та пробуєм не пропустити двопідвіс Андрія, який шурнув так, що вже мабуть і Довге проїхав, але тре повертатись.
Андрія дочекались. Поставили йому орієнтир на дорозі у вигляді двох велосипедів, аби не полинув нас шукати аж до Розлуча.
Переходим Стрий на праву сторону і до Довгого рухаємось мальовничою дорогою вздовж річки. Тут була вузькоколійка. Бачили ті ж бетонні споруди, що й vicarman, недобудованої в 80-х роках гідростанції з Карпатським морем.
Їх би оглянути з іншого боку річки, та тоді пропустим водопад Лазний
Трохи блудим взад, вперед в пошуку орієнтиру на водопад і ось інтуіція skytalec-я в котре не підводить і за селом звертаєм вправо по грунтівці і помічаєм перше маркування на деревах червоного кольору, так тримаючись його і доїжджаєм, доходим до Лазного. 
Тут хто помочив нозі, а хто сміливіший, то й і скупався.
Хтось, як і ми гріється на сонечку
В Підгородцях прощаємось з Ігорем, йому далі мандрувати на Дрогобич, а ми на березі Стрия влаштовуєм другий привал з ковбасками
На елекричку в Верхнє-Синєвидне приїхали з запасом. Здивувались великій кількості груп веломандрівників. Ось що робить погода в Карпатах. Приємно, що нас пізнали серед інших, навіть по іменах. Значить наші поїздки і звіти комусь цікаві.
Від Розлуча до В.-Синєвидного разом з блуканням вийшло 80км.
Дякую всім учасникам цього дійства. До нових зустрічей.
