Ще один похід вихідного дня

Мені подобаються Бескиди. Невисокі гори із морем зелені, ягід, і трав. У зв’язку із тим що в розпорядженні у нас був день, ми вирішили рванути на г. Явірник (Бескид – Явірник – Лавочне по можливості заскочити на Станешу).

7 ранку, переповнена туристами мукачівка, жара шум гам. Всі намагаються втекти із закопчених міст подалі від цивілізації. Ми були такими самими.
На станції «Бескид» на перон вийшли лише 3-є людей і це були ми. Квітка, Льолік і Я. Маршрут на Явірник ми розпочали рухаючись в сторону тунелю. Недоходячи до нього великими буквами написано, що нас вітає закарпаття тут дорогою піднімаємося вгору.

Сонечко припікає, ми чаламбаєм періодично зупиняючись підкріпитися суницями, малиною або ж чорницями яких тут зараз є вдосталь. Коли вишли на хребет то там на роздоріжжі ми пішли прямо це єдине місце де можна зблудити (то ми спочатку так собі думали). Cool
Піднімаємося вгору і от ліворуч постає величний Боржавський хребет. Того дня над величною Боржавою висіла димка але це не завадило посозЄрцати краєвиди. Згадалося як я був там, і так само з Високого Верху дивився в цю сторону.

Якщо захочете вертатися назад через Лавочне то при підході до вершини Явірника зверніть увагу на поворот направо. Ми не звернули увагу і потім почали трохи блукати. Я назбирав перші цього року трави для зимових чаїв. На Явірнику перекусили і рванули блукати Бескидами Smile

По дорозі у Лавочне є витоки річки Стрий і Опір, які теж можна відвідати. Ми відвідали лише витік річки Стрий.

Вже коли нам до Лавочного залишалося всього 3 км нас застала буря. Град + дощ+ блискавки то була жесть і головне що нема куди сховатися. Отак просто стоїш і мокнеш ((( Такі неудобства ми терпіли 20 хв потім під дощем все ж пішли в село. Як завжди мокрі, втомлені, побиті градом, але щасливі )))

Все та ж Мукачівка в 22-й привезла нас у Львів на цьому пригоди закінчилися.