Сніжний біциклінг

Пару слів про враження.
Найцікавіше в таких подорожах – незвичні умови.
Умови були дійсно не звичні. Хоч мій балконний термометр зранку показував мінус 10 (може заклинило) – відчуття було таке, що на дворі мінус 15. Особливо за містом. У таких умовах правильність натягнутого на себе одягу важко переоцінити, особливо, якщо проводити на повітрі час від 9:30 до 16:00 без перерв на зігрітися.
Всі ми троє були правильно екіпіровані, що дозволило чудово провести час на сніжку і морозі 🙂

Отже про себе:
На ногах така комбінація: груба шкарпетка – кульок – груба шкарпетка – кульок – тонка шкарпетка – грубий кросівок. І не скажу, що в ноги було весь час тепло. Були періоди, коли пальці реально замерзали і тільки спішування рятувало те, чого папа Карло так і не вистругав БУратінові – пальці на ногах. Висновок: треба було ще один кульок натягнути зверху на кожну ногу.

Вище на ногах: досить грубі підштанники і лижні вязані гетри натягнуті на коліна (що було дуже правильно). На тому всьому щільні грубі сподні майже з брезенту. В ноги і в коліна не змерз. Ні вшо не змерз 😉

На тілі лижна куртка з вентиляціями під руками, які згодилися. Під курткою сведр і фуфайка з довгими рукавами. Те що треба. Щоправда – в Милятичах я зловив себе на думці, що мій сведр мокрий як шмата. Але потім та мокрота кудись поділася… Файна куртка напевно. І взагалі в корпус ніразу не було зимно, навіть на сильному вітрі.

Рукавиці дві пари – грубі вязані натягнуті на флісові лижні. Помагало поки не було вітрів. Якби не Скиталець, з його джентельменським набором запасних рукавиць на всі випадки життя, я би відморозив собі того пальця на руці, який переважно показують омериканські підлітки одне одному. Висновок: рукавиці мають бути непродувні.

Голова не змерзла завдяки підшлемнику типу “бармалєйка” або “балаклава” і пінопластовому шлему. Було комфортно в голову і в голові було комфортно 🙂

Окреме велике спасибі Скитальцьові. За гарячий чай і надані в тимчасове користування рукавички в яких всі пальці були в купці.