Піп Іван Чорногірський, або в гості до Білого Слона
“Ми сіли в поїзд, не сказали нікому,
Ми поїхали в гори, вже далеко від дому… ”
Ну от, п’ятниця вечір (27.01.12). Мандраж. Переживання. Легенький страх. Невідомість. Погода каже, щоб сиділи дома – Морозець з великої букви з поправкою на вітер Smile , сніги по пупець і суворий Піп Іван у рясі.
Броцак запаковано… Впевнено крокую в сторону вокзалу на 668-й і тепер … всередині спокій і впевненість, гори кличуть і заспокоюють. Зібралось нас 8 – Я (Iryna), Наталя(Natali4ka), Павло (Sailor), Остап(Ostap_ko), Юра, Свят, Вова і Настя (приєдналась у Франківську).
2:22 – прибули на Франківський вокзал. А далі куди? Правильно! На хот-доги!!! Хоч любителів Х-Д і мало, але всі смакують з апетитом, щоб погода була на славу! Smile
А далі Раховоз доправив нас до Ворохти. Відтіля їдемо бусом у Шибене… У салоні приємно тепло, звучать колядки, водій чудова людина – все для комфорту Smile Їхати добре, але вже давно хочеться морозяних гір! ~ 10 година. Ура!!!! Шибене. Застава. Паспорти. “Щасливого походу!”, “Дякуєм!”. Рушаєм…
Під ногами рипить сніг, небо доволі похмуре, проте дивної форми хмарки таємничо заворожують своєю загадковістю, повітря свіжесеньке пощипує носика і щічки, додаючи морозяного смаку Smile Хочеться бігти вгору…..
Чим далі вверх, тим ширша посмішка Smile Очі починають набирати небесних, сніжних та ялинкових кольорів … Гори сьогодні привітні, мабуть, ПопІван у чудовому настрої, як і ми! Smile
~12 година. Полонина Веснарка. На горизонті появилась колиба.
Тут ми зустрілись із Чернівецькими туристами і господарем колиби. Залишили броцаки і побігли на Попа. По дорозі потоптали сніг біля “непорочної полянипід назвою о.Марічейка Smile
Далі було всяке: падали на коліна, встрягали по пояс (а хто й повище Smile ) у сніги, реготали, милувались, слухали красу гір, співали, кльоцали шедеври і разом з тим упевнено йшли до вершини Smile
Побачивши в далині обсерваторію у мене вирвалось шось типу такого: “ААААА! Невже! Супер! Чудо! О, Боже! АААА!І безмежне відчуття вдячності …
В обсерваторії зустріли туріста в оранжевому пуховику, як виявилось пізніше, він ішов з Львівською групою. Дійшовши до Вухатого Каменя вся група повернулась через несприятливі погодні умови, а він далі пішов сам. Мушу зазначити, він виглядав так впевнено і бадьоро, ніби жив там з дитинства Smile
Пік!
Замерзший Натс, Зоряне сяйво, насіння соняшника… гарячий чай! Там я раділа навіть шаленому вітриську, бо він все одно не міг забрати відчуття повного блаженства… а потім захід сонця… сміх, радість, усмішки … тепло і щирість всіх нас! І тут в горах, не важливо де саме, на якісь вершині чи полонині, відчуваєш себе Людиною! Розум і серце повністю відкриті для позитиву гір, тут нема жодних клопотів, проблем і буднів повсякденного життя! Звідти повертаєшся іншим…
Вниз збігається весело й бадьоро. Час від часу оглядуююсь назад і знову задоволено посміхаюсь… Вечоріє… Пішли в рух ліхтарики.. В темноті гори інакші, по-іншому велично красиві. Інші відчуття, інша тиша, інші дерева… Бредемо.., втомлені, голодні і спраглі, кожен думає про своє… але хочуть всі одного – їсти!
Далі вечеря і сни… Ще ні в одному поході мені так приємно і затишно не спалось… І тут, чую рідну і до болі приємну мелодію, а за нею слова “Зорі, срібні в чорнім морі…– будильник, надворі скоро зійде сонечко…. На схід повставали всі, навіть ті, що з вечора не планували Smile Схід у горах особливий, як і самі гори..
Поснідали, зібрались і пішли… Дорогою голова крутиться у різні сторони, враження таке, що бачиш це все вперше! Емоції переповнюють!
А далі Шибене(маршрутка) – Верховина (бус)- Ворохта(Раховоз) – Івано-Франківськ (поїзд 138-й) – Львів. У поїзді зустріли Тараса (Globetrotter). Мені було надзвичайно приємно нарешті познайомитись з людиною, про яку була багато наслухана, начитана і надивлена Smile
І того, всі щасливі повернулись до свої домівок Smile
Дякую усім хто був поруч і тим, хто приклався до поїздки, але з певних причин лишився підтримувати нас морально в теплій хаті! Smile
P.S. Як жартує народна мудрість: “Якщо будеш сліпо слухатись порад, то замість своїх помилок будеш робити чужі.”