Як ми хмари на Свидовці розганяли

Ясиня - Драгобрат - Жандарми - Близниця - пол. Браїлка - Кваси - Ясиня
28/05/2010
45

Учасники мандрівки:

E-one, RotoR, Kono та Cho

Не встиг в суботу відкатати бревет, як на понеділок намітилась поїздка: поки ми з Коно крутили педалі по асфальту, Назар скучав і думав, куди б то податись. І придумав – на Свидовець, через Драгобрат. В перерві між поїздками (в неділю) пішов на весілля. В 2 ночі думав дезертирувати, але Коно направив на путь істинний. 4 ранку я вдома, 5.30 дзвонить Коно: вставай, матрацник, в машині поспиш, поки їхати будемо. Погрузили вєлікі і поїхали:

Спочатку погода була дуже навіть нічого. Але чим ближче ми під’їжджали до точки висадки, тим більші хмари нависали над горами:

Зображення

Вигрузились в Ясінях. Часу на зміну покришок після бревету не було, довелось міняти на місці. В 11 вирушили в сторону Драгобрата. Їхав я позаду і думав: що я тут роблю? Зараз би спав! Але підйом на Драгобрат мене привів до тями:

DSC_4129

Шкода, що фото не передає градієнту. Але ті, кого возили зимою на гору газони і бобіки, мали б знати, як там. Крутили ми крутили і викрутили до баз і підйомника. Там зустріли одного чоловіка, власника бази, на цікавому апараті.

А тим часом хмари вже висіли над головою і за мить почалась злива. Добре, що ми крутились біля баз і встигли швидко сховатись під дах. Поки йошов дощ, вирішували, що робити. Я був проти продовження маршруту в таких умовах, Ігор і Назар були за, Коно знав, що на Близниці при таких умовах нам піпка, але утримався. Тому після дощу прийняли рішення піднятись трохи вище і там вже остаточно спланувати маршрут, по погоді. Але хлопці як почали підніматись, так вже і не зупинялись. Я поняв – на Близницю я сьогодні таки попаду, свалу нема…

DSC_4136
На відкритій ділянці здійнявся шквальний вітер, а хмари от-от торкнуться шолома. Остання точка, коли ще можна було повернутись і коли ще хоч щось видно навколо:

Але ні – курс вверх, в хмари, на Малу Близницю. За деякий час нас накрили хмари, видимість 3 м, вітер посилився. Відчуття часу пропало – суцільна мгла і забуття. І от ми вже на Малій Близниці, ховаємось в ямі від вітру:

Відійшовши трохи далі від хреста, я офігів: в тумані в метрі від нас був не фіговий такий обрив. Навіть страшно подумати, що би було, якби їхати там на швидкості і завтикати:

DSC_4150Ми акуратно пішли фоткати це:

А далі почався підйом на Близницю. Реально повна жопа – практично вертикальний підйом, ніфіга не видно, а вітер такий, що якщо відірвати ровер від землі, то зносило, якщо не впиратись ногами зі всієї сили:

Але все погане колись закінчується і любий підйом має свою вершину. Ми її взяли:

DSC_4165Але відчуття якогось піднесення не було. На думці в нас було одне – звалюєм звідси нафіг. Далі дорога ішла тільки вниз. Назар вирвався вперед, я за ним. Трохи спустились і вирішили почекати Коно та Ігора. Чекаєм, чекаєм, а їх нема і нема, видимість мінімальна. Вже думали вертатись, але бачимо їдуть! В Кості переднє колесо ходуном і навіть в тому тумані важко було не помітити його вісімку. Угу – наіпнувся. Добре, що без наслідків для себе. Незапланований ремонт.

Ігор якось підтягнув спиці і трохи вирівняв колесо. Шкода, що тепер Коно прийдеться їхати акуратно, в той час коли нас чекали карколомні спуски, де треба жарити:
DSC_4179

Фух! Нарешті виїхали ми з тих туманів забуття і могли трохи роздивитись навколо.
На протилежному боці Петрос, окутий в хмари і бушуюча стихія:

І десь там зовсім недавно ступала нога Іри, а може і не ступала, але тоді ще ступить. Поки ми роздивлялись по сторонам, з-за гори неждано-негадано з’явилось ось «це»:

DSC_4185В Назара аж дух перехопило.
Пора звалювати. Добре, що спуск був в інший бік гори і «воно» нас не накрило дощем з градом. А спуск був шикарним – з великими живими каменюками, калюжами і болотом. Спустились в Кваси і асфальтом акуратно докотились в Ясіня до машини.

В загальному, я не жалію, що не повернувся з Драгобрата вниз, а пішов на Близницю. Але поїздка вийшла з розряду: «були, бачили, знаєм, нєфіг шо там робити на ровері, більше не поїдем».

Проїхали/пройшли 53 км, набір висоти 1570 м. Тепер я приблизно уявляю, що мене чекає на «Королі Гір», але їду!

Залишити відповідь