Як ми Стільсько шукали

Отже не маючи чим зайнятись в сонячну неділю,я і мої друзяки по сідлі E-one i Kono вирішили відвідати печери в Стільско, але вирішили не їхали стандартно по трасі,а кругом через села в районі Бібрки.

До повороту на Милятичі ми швидко і без перешкодно доїхали по трасі зі Львова через Давидів,потім були п”ять кілометрів най рівнішої дороги,це дорога яка веде в Милятичі,вона повністю вимощена тротуарною бруківкою. Швидко проїхавши цей кусок дороги,почалася “сільська”дорога,і тут в мене появився привід похвалитися перед товаришами в мене за два роки 10 тис.кілометрів.

Десь кілометрів 50,через села,дорога нічими не відрізнялась,їхалось приємно з дуже-дуже малювничими краєвидами,таке було враження,що їдеш десь не 30 км від Львова,а 100 в сторону Карпат.

Частина нашої дороги повинна була пролягати через лісові стежки,так ми і поїхали,великий кусок тої частини ми їхали по широкій лісовій дорозі,потім частину їхали через дачі,а потім була стежка,яка почала звужуватись,а потім і взагалі пропадати,поїздивши годинку,другу по лісі де було безліч стежок,ми виїхали на поле,де побачили грибника:

-Де ми є? Питаємо ми.
-В Бринцях Загірних! Відповідає він.

– 😯 😯 😯 ! Такі обличчя були в нас,бо дві години їздили,а приїхали де вже були.

Потім завдяки грибнику,знайшли поворот на Поляну,дорога до була пів догори по гравію,таке було враження,що їдеш на спущеному колесі,а друга половина була вниз,де їхалось з швидкістю 35-45 км/год.

Ще година і ми на трасі Київ-Чоп,нажаль через брак часу,їхати в Стільсько ми не змогли,тому повернули на Львів і по трасі з попутнім вітром доїхали до Львова

Отже вийшла гарна поїздка сонячного недільного дня!!! 😆 😆

Показники вело компютера:
Відстань: (від хати до хати) 127 км.
Час в сідлі:6,30 год.
Середня швидкість: 19,5 км/год.
MAX швидкість:54,7 км/год.