Поїздка з ковбасками але без матрацу
Маючи вільну суботу вирішили ми си з Korgyk кудись зганєти за місто. Вибір зупинивсі на Яворівському національному заповіднику. Переваги: недалеко, красива природа, різний тип дороги, можливість поїсти ковбаски на березі озера і те, шо ми сти там ше не були.
В 10 рушили. Не проїхали і 5 км як в Коржика сталасі поломка. В з шатуна вирвало з мясом педаль (типу з різьбою) під час стрибка. Я раніше думав шо це зробити неможливо
Але з його комплекцією це не склало особливих труднощів.
Вернулисі, в чувака на Шевченка купили інший і поїхали далі.
При виїзді зі ЛЬвова на кільцевій нас чепивсі блуд. Справа в тому, шо розїзд там 2 поверховий і закручений(Сихівський міст ховається). Хоч і є знаки та таблички, але фіг просциш куди їхати. Шо ми зблудили стало єсно аж коли на горизонті побачили Метро
Ну нічого. Вернулисі назад і поїхали вже правильнов дорогов. Траса така собі. Ніби і рівна, ніби і без ям. Для машин просто супер. Але її бічна частина досить погано пристосована до їзди велосипедом. Купа каміння, тріщин і полущеного асфальту.
По дорозі зустріли 3 смішних села. Ко(р)жичі, ДомаЖИР і С(т)ра(д)ч. Особливо остання назва. Як не старайся, а все одно правильно не вимовлятимеш.
При вїзді в Івано-Франкове справа побачили офігенної краси і розміру озеро! Якраз гарне місце для перепочинку, тим більше шо магазин поруч.
Закупилисі ковбасками(а як же без них), пепсі, троха пивом і бананами та й рушили далі по трасі.
Траса далі йде через Івано-Франкове. Їдемо по ній поки не побачимо церкву ЗЛІВА. Біля неї траса повертає наліво, а ми направо. Дорога різко спускаєсі вниз і ми опинямсі в заповіднику Розточчя.
Але там файно!!! Після пилюки і гамору траси контраст разючий. Їдемо повільно і неспішачи по насипу. Зправа озера. Зліва ліси. На озерах неміряно всілякої птиці. Лебляді і дикі качки плавають буквально поруч. Риба плюскається у воді. І жодного папірця чи пластикової фляги. Ідилія повна!
Доїжджаємо до кінця озер і біля бази відпочинку матрацників “Майдан” звертаємо наліво. Тут вже починаєтьсі траса. Якраз добре. Бо по грунту їхати ми вже крапель зхарилися. Взагалі класний маршрут. Справжній КросКантрі Постійно чергуються ділянки дороги з різними типами покриття. Вже 3 година.
Троха далі в лісі знаходимо офігенне місце для смаження ковбасок. Бук, пагорби. На горбочку величезна суцільна камяна брила і біля неї заглиблення. Відчуття як ніби ти далеко – далеко від цифілізації.
Ковбаски нам попалисі півметрової довжини. Приходилось їх ламати на декілька кусків і так вже смажити. Гарно попоївши рушаємо далі.
Виїжджеємо в село Верещиця. На карті показано шо на північ йде дорога, яка виходить на трасу з Немирова до Львова. Пробуємо їхати нею, але всі місцеві жителі чомусь твердо показують шо їхати нам на південь. Лиш доїхавши до КПП “Яворівського Полігону” стає зрозуміло в чому справа. Матюкаємо картографів, які не позначили полігон на карті з якихось своїх секретних міркувань і їдемо все таки на південь.
Одне тішить. Траса рівна і пуста. Час-від часу поодинокі машини воєнних розсікають дорогу і все. Але на 5 км чомусь аж 4 Хрести при дорозі. Певно не одна пяна душа тут розбиласі Виїжджеємо під Новоєврейськом і пиляємо назад до Івано-Франкове. Правду кажуть, шо додому дорога завжди коротша. Не зчулися як і приїхали в Івано Франкове. 5 година.
Коржик подає хорошу ідею – Заїхати в Страдч повтикати на їх церкву. Після невеликого підйому опиняємся у дворику перед церквою. Дуже затишне і спокійне місце. Церква стоїть на вершині горба і з усіх сторін оточена деревами і кладовищем. Посиділи троха біля неї – і аж набралися енергії.
Але основна особливість Страдча – матьора Хресна Дорога. Дійсно, справді мистечька річ. 14 станцій. На кожній скульптурний ансамбль з відповідною сценою. Обїжджаємо, фоткаємо то всьо і рулимо далі.
У Львові на Шевченка неспішачи були коло 7 сташенно задоволені з поїздки і здобутих у ній вражень. А аткож страшенно зловтішаючись з тих хто з нами не поїхав.
загальний пробіг 100км, корисний пробіг(без блудів і вертань) – 80км.
Цікаві місця – Заповідник з Озерами, Хресна дорога і печери у Сдрачі.