“Незалежна” Одещина

Одеса - Затока - Балабанівка - Одеса
  • Загальна відстань: 100 км
  • Побувавши у червні на Одещині не покидала думка повернутись туди, до моря, сонця тих-от пару кілометрів безлюдних або майже безлюдних пляжів, котрі ми швидко проїхали не встигши вдосталь насолодитись .

    Тому з Алексом «відкололись» від компанії котра їхала на Соліну, бо прогноз погоди не тішив сонечком у тих регіонах і в останній момент взяли квиточки до Одеси. Маршруту конкретного у нас не було , навіть вагались в яку сторону від Одеси їхати, але вирішили їхати південніше по принципу «де ніч застане там і заночуєм» 🙂

     

    День 1

    Відразу вирішили спершу покататись по Одесі. (фото нажаль лише телефонні((). Красива стара частина міста, гламурна Деребасівська, морський вокзал, порт

    а ще молоді сім’ї у вишиванках склали дуже приємне враження про місто. Одним словом хто не був – то обов’язково з’їздіть не пожалкуєте.

    Далі по парку проїхали вздовж міських пляжів до Аркадії.

    Пакуємось у електричку. Станція Бугас, проїхали шумну Затоку і нарешті добрались до пляжу. Це була 8 година, сутеніло. Особливо не заморочувались з місцем для ночівлі, пройшли усі намети і далі розклали свій.

    Цієї ночі спостерігали дві цікаві речі: надзвичайно яскрава падаюча зірка (чи то не зірка була – хто зна) і море яке світились дрібними частинами при нічному купанні, як потім нам сказали шо то досить рідке явище і не всім щастить його побачити .

    День 2

    Над ранком я прокинулась від дивного звуку схожого на дощ, проте це не був дощ, це крупинки піску з такою силою бились об намет. Відкрили палатку – шторм, височезні хвилі, вітер і пісок.

    Сніданок, збираємо речі і з пів кг. піску, бо скластись без піску було нереально і вирушаємо пішечки по косі. Дійшли ми до моста на Сергіївку, далі вже нарешті використовуємо велосипеди за призначенням

    Хмари все затягувались. Ховаємося трішки від дощику, трохи перестає рушаємо далі. На сей раз дощ почався сильніший, на щастя поруч база відпочинку. Сховались під дашком, проте охоронець вийшов і запросив у середину. Дощ не припинявся , і в «каптьорці» охоронця так добряче піднадоїло сидіти. Думаємо що робити далі, знайшли адміністратора, який спочатку трохи дивно відреагував на наше бажання винайняти номер на пару годин , але зрештою відвів нас у номер, і сказав як лишитесь на ніч то оплатите, а як на пару годин перечекати дощ – то нічого не потрібно – не перевелись добрі люди)) Як тільки зайшли – дощ припинився, проте зварили обід, трішки підсушились, попили чаю і в дорогу

    Наступна частина маршруту пролягала по полю, вздовж берега
    .

    Неспішно крутили, бо реально хоч картинка не мінялась але краєвиди навколо дуже тішили.
    Інколи потрібно було виїхати на дорогу щоб об’їхати такі от ДОЗи

    По полю докотились Балабанівки. Сутеніло і бажання ночувати на пляжі з шквальним вітром не було. Пам’ятали про лісочок але думали що він значно дальше – як виявилось ні, десь за 4км. ми потрапили в невеличку лісосмугу. Спочатку трішки бентежило те що є декілька машин, і розгорнуті намети але сусіди і навіть час від часу крики дітей не надокучали. Розклали швиденько намет, бо хмари довкола були чорні, небо блискало, гриміло. Варимо зупку – і спати

    День 3

    Місце мега феншуйне, їхати звідти не хотілось та й для чого у нас ще один день – вирішили залишитись.

    Прогулянки по майже порожньому пляжі, купання, швиденька поїздка в Лебедівку і назад – і чого час біжить так швидко?). Ввечері перший раз запалили вогонь, до того часу лише пальником користувались.

    День 4

    Вертались ми більшою мірою по асфальту, лише в Сергіївці вирішили через міст пройтись по косі до Затоки.
    Далі електричка, Одеса, поїзд, приємні сусіди по купе – і ми у Львові який нас зустрів дощиком
    Море близько

    Оцінити і написати огляд

    СТАРТ: 28/08/2014
    100 км Одеська область UA
    Отримати напрямок

    Учасники мандрівки:

    alex та Христина