Травневі затягнулися

Міжгір'я - хр. Полонини Кук - г. Магуре Жид - г. Стіг - Вовчий
  • Загальна відстань: 54 км
  • Нарешті дійшли руки до написання звіту про похід на Боржаву:)
    В основу походу взято статтю з журналу “Карпати”( http://www.karpaty.net.ua/articles_19-20/borzhava.php ).
    Починалося все 1 травня поїздом №81 о 4.48 зі Львова. Потім був Воловець, переконливі аргументи таксиста про доцільність поїздки на його таксівці, пару копійок циганці, щоб відчепилася і не заваджала слухати аргументи таксиста, пакування в машину з думками: «діть з ними, з тими 15 гривнями, зате в Міжгір’ї будем швидше і спокійніше доїдем». В результаті в 9.30 ми вже були біля Міжгірського автовокзалу. Купили мінералки, щоби була тара для води і попиляли в сторону виїзду з міста на Хуст.

    Декілька кілометрів по асфальту і ось він міст через річку. Далі ставало цікавіше: потягнуло чистим повітрям, почали проглядатися краєвиди, народ поліз в броцаки за фотоапаратами Smile.
    Ще через декілька км дійшли до місця, де треба покидати грунтівку і «ломитися» вверх по схилу, бо зі стежками на хребет в цих місцях тєжко. На щастя «ломилися» недовго – вилізли на лісовозну дорогу, на яку не ризикнули звернути півгодини тому.

    Щастя тривало недовго: дорога закінчилася і прийшлося дійсно ломитися в лоб Smile. Тут то і прийшлося попотіти. Організм, який за зиму добряче розслабився, місцями казав: «ну тебе к бісу, хочеш лізь далі, а я лишаюся тут». Доводилося висувати контраргументи типу: «чувак, ну ще трошки, он вже ліс закінчується, а там і до хребта недалеко, і взагалі, місце тут гниле – нема навіть де намет кинути Smile». Мало-помалу просувався вперед (вірніше вверх) і от нарешті хребет. Щістє текло вухами Smile.

    П’ятнадцять хвилин і я на вешині г. Кук, де люди питаються очима: «а ти ще довше лізти не міг?» Smile. На горі дув сильний вітер, тому пришлося трохи никатися для перекусу. Трохи піджерли, відпочили і попиляли по хребту. Дішли до того місця, проходить газопровід і купа всохлих дерев, які повсихали внаслідок якоїсь аварії-викиду газу. Трошки далі справа починається потічок, правда, щоб більш-менш нормально набрати воду, треба трохи спуститися по руслу. Тут же є місце стоянки, але ми вирішили йти далі до «озерця», про яке згадувалося в вище згаданій статті. Через півгодими ми туди дійшли. «Озерце» мало трохи калабанястий вигляд, але далі не йшли, бо були б напряги з водою.
    На годиннику було між 18.30 і 19, на GPSі – пройдено 16,7 км, набір висоти – близько 700 м, в голові: «харашо їдьом, таваріщі» Smile. Повечеряли і позавалювалися спати, бо щось раптово похолоднішало і не було бажання сидіти біля вогню.

    Ранок. 6.30. Треба вилазити зі спальника і йти по воду, до якої майже півгодини ходу (потічок, в якому вчора поповнювали запаси на вечір), тому що вода в «озерці» виглядає не дуже привабливою. Швидко снідаємо, збираємося і «ломимся». На годиннику 9.20. хотілося би краще, але могло би і бути гірше.

    Зо дві години ходу і ми на перевалі Прислоп, з якого і починається хр. Полонина Боржава (до цього часу ми ходили по хр. Полонина Кук). Трохи фоток і вйо далі. Поступово набираємо висоту, вітер сильнішає, починає хмаритися. За г. Граб вітер стає досить таки сильним (місцями ледь не здував зі стежки), видимість падає до 70-50 м. Йшли практично не зупиняючись, навіть на Магуру-Жид не дерлися (і так нічого не видно довкола), а траверснули її зліва(на траверсній стежці надибали джерело, яке б’є з-під гори) . Тільки за горою Гимба прийшлося притормозити, бо ледь не зблудили і не пішли в с. Пилипець (на щастя хмари трохи розійшлися і завиднівся бугель внизу).
    Оскільки година була трохи пізня (десь 15-та), то зробили перекус. Довго не сиділи, бо вітер не давав розслабитися. Вертатися з блуду було небагато – якихось 300 м Smile.
    Затрохи почалося підніжжя г. Великий Верх, побачили місце для можливої стоянки зліва і трохи нижче стежки, але зупинятися не стали, бо, по-перше, місце майже на хребті, а намет до рангу штормового трохи не дотягував, а, по-друге, ще було трохи часу, щоб «ломитися». Позирили в карту і вирішили падати на одному з відрогів хребта ближче до Стою.

    На Великий Верх не заходили, бо і так нічого не видно навколо. А оскільки всі вже там було, то і відпадала потреба у заліковій фотці на вершині. Ще трохи пройшли по хребту і придумали скидатися вліво на відріг з горою Білецький Верх. В результаті втратили 350 м висоти, але здобули спокійне місце для ночівлі з видом на г. Стій Smile.
    На годиннику 19-та, на GPSі – пройдено 22,5 км за день, в голові: «наближаємося до гудка».
    Вечеря і швидкий відбій без зайвих балачок Smile.
    Знову ранок. Цього разу 6.00, бо води близько нема і треба топити сніг, а це більше часу на сніданок. Сніг був брудний, вода вийшла каламутна, трохи процідили через бинт до більш-менш прозорого стану, зварили вівсянку, піджерли, зібралися. На годиннику 9.03. Робимо успіхи, таваріщі! Smile

    Через 50 хв видерлися назад на хребет, там хороша видимість і мінімум вітру. Людиська полізли в броцаки по фотоапарати Smile. 11.30. г. Стій. Ми на основній вершині нашого маршруту. Півгодини фоталися, обстежували територію, просто втикали. А далі почався спуск у Вовчий добротною грунтовою дорогою.
    Десь о 14-й спустилися до р. Ждимир, там близько години піджерали і вмивалися.
    Через 2 км почалася цивілізація: турбази, купа авто по дорозі, «віддихаючі на природі». Ще трохи і ми на залізничній станції Вовчий. На годиннику 16.35, на GPSі – 53,7 км за три дні, до електрички Мукачево-Лавочне 10 хв.

    Потім Воловець, маґазин, сокиколичіпси, електричка Мукачево-Львів. 22.45, квартира і найбільше диво за ці дні: ГАРЯЧА ВОДА!!! (такого ‘м ще не видів на цій квартирі в такій годині).

    Оцінити і написати огляд

    СТАРТ: 07/05/2009
    54 км Закарпатська область UA
    Отримати напрямок

    Учасники мандрівки:

    hvvi, Lolik, Kvitka та Hulihanka