Карпатський трамвай

Як ото добре буває їхати вузькоколійкою, звісивши ноги над рейками, кривими- горбатими, проводжати поглядом тіні і силуети, а навколо Вигода, Мізунь, крихітні Карпати, все в білому цвіті аличі і новій зеленій траві і якесь це таке добре і чисте місце, думаєш, можна носитись світом і добре може бути зовсім поруч і рука сама тягнеться до фотоапарата, просто імпульс і все справжнє: і машиніст, і кондуктор і зелений “туризм в тьоті Гані”, і навіть дають посвистіти в свисток і часом швидше йти, ніж їхати, але поїзд так плавно заколисує на борту, що набирають оберти спогади, як ми шукали “золото Арізони” 16.04.11 – в перших снігах, ровером по шпалам, загубленою лінією вузькоколійки на протилежному боці прикарпатського моряSmile. Тоді в мене був з собою телефон, а вночі то не дуже помічний фото-апаратSmile

І мені конче захотілося вернутися сюди, де (я вже знаю) відновленою колією возять ліс, рідше – туристів, інколи два склади не можуть розминутись; де є джерела сильно лікувальної води, трохи покинуті санаторії, чисті береги Мізунки і Свічі, гарні пороги для сплаву, проводиться та сама Мізунська звигода, тестом для якої треба проїхати каміння на фотці вище велосипедом, містична карпатська колія, відданий друг Собака, домашня самогонка для туристів і ціла купа байок і анегдотів від провідникаWink

Хочу подивитись, що там далі…