Не Карпати, але гора Камула

Чудернацькі фокуси часом робить нам історія. Можна сказати, мій політичний ворог, якась там Клара, подарувала мені додатковий вихідний, завдяки якому я здійснив свою давню мрію побувати на найвищій горі пасма Гологори – горі Камула. Бажаючих скласти компанію цього разу не було, тому вирушив сам. До села Романова 30км заїхав за 2 години і 8 хвилин.

В селі розпитав дорогу на вершину і рушив лісом вгору. На останній розвилці, де я мав звернути вправо, побачив на деревах яскраві червоні стрілки на жовтому фоні, правда, показували вони в протилежний бік. Очевидно селянин щось напутав, подумав я, і рушив за напрямом вказівників. Проте зустрінуті лісоруби повністю реабілітували романівського сусаніна. Оказалося, що стрілки ведуть власне з Камули до Кам’яного Стіжка, тому на вершину мені потрібно йти в зворотньому напрямку, але нема біди без добра, і я вирішив спершу подивитися на той Кам’яний Стіжок. Ним оказався кам’яний стовп, діаметром 2,5 – 3м і висотою біля 7м. Крім того, ніжка його при основі була набагато тонша, ніж шапка. Дивно, як він ще стоїть, бо з усього видно, що наші скелелази зовсім не проти випробувати на ньому свою вправність.
Після маленького перекусу пішов шукати вершину. Стрілки допомагали, але їх спеціально треба було вишукувати, бо їх малювали з тим розрахунком, що люди будуть іти з правильного боку, тому від мене вони були заховані. Треба було обходити дерева і шукати їх на протилежній стороні. Як би там не було, але вони суттєво полегшили вихід на гору, бо доріг в лісі незлічити і знайти правильну було б важкувато.
Вигляд вершини зруйнував всі песимістичні прогнози. Територія була впорядкована, біля відновленої триангуляційної пірамідки на щоглі розвівався національний прапор. Приємно було випити чаю в новенькій альтанці. Щиро порадів за наших людей, аби тільки найдовше проіснувала ця краса.

Стрілочки довели мене до краю лісу, де на початку дороги стояла інформаційна таблиця, що розписувала всі альтанки, столики та сходи на «Схемі екологічної стежки на г.Камула». Ось, звідки ті вказівники. Дуже корисна і гарно зроблена робота. Мандрувати по такій стежці – одна насолода.
В результаті проїхав від хати до хати 78км за 5 годин 30 хвилин, спалив 5700 Ккал. Шкода, що нема приладу для визначення, скільки грамів, кілограмів здоров’я нагуляв, але відчуваю, що немало.
Наостанок оглянув ще гарненьку дерев’яну церкву Симеона Стовпника в Коцурові. Побудована в 1828 році.