“Несамовите” купання

Ворохта - оз.Несамовите - Ворохта
25/08/2007
45

Учасники мандрівки:

Globetrotter та Golem

Перше, що хочу всім сказати – кусайте лікті! Laughing
Лікті кусають всі, крім Golema i Globetrottera, тому що вони це зробили!
– ввечері 24 серпня зустрілися, доїхали до Франківська, щоб скуштувати нічних Гарячих Псів, пересіли на Раховоз і о 6 ранку дихали карпатським повітрям на ворохтянському двірці.
Дорога до шлагбауму на в’їзді в національний парк нічим надзвичайним не запам’яталася. Далі був підйом до турбази Заросляк. Не скажу, що він мені дуже сподобався, скоріше надоїв, бо цілу годину потрібно перти вгору і тільки вгору. Жодної навіть пологої ділянки. Але який потім був даунхіл! 8 кілометрів суцільного даунхілу! Це було потім, а зараз у нас сніданок з видом на плац, де наші олімпійці робили ранкову руханку – на турбазі ще розмістився центр олімпійської підготовки і о 8 у них по розкладу ранкова розминка.
Сніданок швидко закінчився і дорога покликала в напрямку полонини Пожижевська. P8256131Якихось пів години стрімкого підйому, який половину їхали, половину йшли і ми вже біля метеостанції. Поруч ще біологічний стаціонар інституту екології Карпат, який в ці літні дні перетворюється на притулок для різних халявщиків. Знайомі господарів, знайомі їхніх знайомих і зовсім незнайомі (такі як ми) ночують тут, снідають, обідають, випивають, ходять на гриби-чорниці, одним словом тішаться життю.
Після консультацій – чи можна з ровером іти на Несамовите – отримали діаметрально протилежні відповіді – від можна, до не можна. Прийняли вольове рішення іти далі без ровера, і це було 100-відсотково вірно.
Радист Василь виділив для наших коників кімнату, а ми пішли перевіряти правильність рекомендованого маршруту. Іти було несамовито трудно, бо кожен раз мусили зупинятися, щоб поскубати малини, чи чорниці. Малина в цю пору надзвичайно солодка, бо вже закінчується за рекомендацією природи і під натиском туристів.
P8256173А ще заважав жереп. Не так, щоб дуже, іти можна було, а от ровер тягнути з собою – нізащо. Уявити собі шамотанину з ним, коли обрубки гілок залізуть в шприхи і скліщаться в гопаку під назвою “танцював жреп з роверком” – розумієш доцільність пішого продовження мандрівки.
До Несамовитого надумали іти траверсом Пожижевської і Туркула. Виписали величезне півколо і доперва тоді, коли побачили Ребра (оказується то були не Ребра, а Шпиці Laughing ) звернули на право і зненацька вийшли до озера. Навколо маса наметів, групки туристів молодих і не дуже. Хто мочить ноги, а хто і купається, хоча купання в Несамовитому приносить негоду. Всі про це знають, проте купаються і накликають дощ, в чому ми ще раз переконалися. Cool
Мандрівка плавно перейшла в категорію “матрац з ковбасками”, бо знайшли незагашене вгнище, роздмухали його, підігріли мисливські і з апетитом їх спожили. Час ще був, тому повертатися вирішили хребтом, щоб насолодитися іншими краєвидами. І справді, краєвиди з хребта вражаючі. В першу чергу – домінанта Говерли. Чорногора одним словом. Групи туристів чимчикують одна за другою, як в парку, але це не напружує, навпаки приємно побажати незнайомим людям доброго дня і почути те саме від них. Всі насолоджуються горами, настрій у всіх святковий. Дехто іде з українськими прапорцями, хоча спілкуються між собою по-російськи. Може це вплив напису на Андрієвій футболці. Laughing Не знаю. P8256180
Минули Туркул, а з Пожижевської плавно зійшли, гальмуючи біля малини, до метеостанції і маючи ще 4 години до поїзда, неспішно покотилися до Ворохти.
З’їзджати вниз, це вам не пихтіти вгору. Суцільне задоволення, особливо, коли минаєш піших, які піднімаються вгору, або обганяєш Мазду, що ледве сунеться вниз, боячись зачепити каменюку, яка зупинить її тут надовго. Вповні почуваєш себе вершником на синьому коні, що несеться мов вітер. Незабутнє відчуття.
В Ворохті були вчасно, втікли від зливи, яку викликало Андрієве купання в озері, але Раховоз привіз нас до Франківська невчасно, запізнився на півгодини. Поїзд не став нас чекати, тому довелося ще 3.5 години куняти на пероні, щоб о 4 ранку збудитися в рідному Львові.
Мандрівка однозначно вдалася. Маса позитивних вражень. Було супер!
Подяка Golem’у, що допоміг реалізувати давню мрію.

Залишити відповідь