Турне Полтавщиною

Гребінка - Теплівка - Березова Рудка - Велика Круча - Лубни - Миргород - Велика Багачка - Решетилівка - Полтава
313

Учасники мандрівки:

Olex

Привіт Бескидівцям! Думаю багатьом з Вас буде цікаво почитати про турне Полтавщиною з якого я нещодавно повернувся. Може хто захоче до нас приїхати. 😀
IMG_2987Все почалося із нічного потягу №6319 Полтава-Гребінка який довіз нас о 5-55 до Гребінки, звідки й почалася наша подорож тривалістю майже 3 дні.

Із Гребінки ми поїхали до с. Березова Рудка, чули там стоїть одна із двох полтавських пірамід, дуже хотілося її побачити. Цю піраміду збудував колишній посол Російської Імперії у Єгипті Ігратій Закревський у 1898 році. Нажаль, більшвиками споруда була сплюндроана та пограбована..ну це вже інша історія.IMG_7240

Березова Рудка надзвичайно цікаве село, дуже незвичне та гарне. Щиро здивував нас тамтешній звіринець, за словами місцевого жителя влаштований для дітлахів одним із керманичів міста. Подібні звіринці я бачив у маленьких містах Сх. Саксонії(Німеччина), цікаво було побачити це на краю області:

Як для села там багато навчальних закладів, особливо гарним є сільськогосподарський коледж на місці колишньої резиденції панів Закревських, яку відвідували відомі культурні діячі того часу, зокрема Тарас Шевченко.

У музеї біля маєтку екскурсовод нам люб’язно розповіла про історію цього краю, і про те, що Березова Рудка бореться за грант на реконструкцію історичних пам’яток.  За маєтком розкинувся чудовий ліс площею майже 40 га: IMG_3043

Знали люди як будувати так, щоб гріло око й душу. Відпочивається там просто супер.
Далі ми сільськими дорогами виїхали до траси Київ-Харків, яку вже активно розширяють, і нам пощастило – одну смугу перекрили і там новісінька ідеальна дорога-рай для велосипедиста!

Ми доїхали до Пирятина, Лубен і далі звернули на с.Мгар. Лубни зустріли нас сильною зливою, змоклі та втомлені ми шукали місце для ночівлі біля р. Сула. IMG_7273

Наступного дня ми піднялися до відомого Мгарського монастиря- історична, духовна та архітектурна пам’ятка нашого краю. Збудований монастир у тому ж стилі що й наш-українське бароко, навіть візуально вони схожі. Помилувавшись монастирем, придбали у монахів смачний монастирський хліб, пряник та воду(доречі, дуже класна вода).

І покрутили далі до славного міста Миргород:

доїхали до славного МиргородуМиргород дуже особливе місто із своїм неквапливим ритмом, тут так і хочеться сісти й відпочивати. Красиві вулиці, привітні люди, безліч пам’ятників, фонтанів-благодатний край.

Але часу було мало, й ми подалися далі – до Великої Багачки, де й планували заночувати на березі р. Псел. Хрохи лякала хмара та блискавки попереду, але вже тільки вперед:

3-й день був трохи похмурий зранку, чекали дощу. Тим часом дорога нас привела до густого соснового лісу.

Перед виїздом на трасу Київ-Харків злива таки почалася і лило як з відра десь біля години, але благо, холодно вже не було. До відомої на всю країну своїми вишивками та килимами Решетилівки нас вже почало обігрівати сонце: IMG_3093

Містечко нам сподобалося, розвинуте, непогані дороги, гарні парки

Трохи покружлявши навколо Решетилівки ми подалися до Полтави, сонце вже припікало, у нас закінчувалася вода, якраз був підйом за поворотом на с. Кукобівка, зупинилися, щоб змочити горло – тут бачимо в низині понад трасою тече джерело:

Якщо у когось буде потреба у цьому джерелі – координати: Широта- 49°35’29.26″Пн, Довгота – 34°12’55.90″С
І так ми дісталися додому, проїхав при цьому ні багато-ні мало майже 310 км. Переважну більшість шляху складати сільські дороги та національні автобани, але добрі 30 км пухким ґрунтом ми таки наїздили.

дорога на Велику БагачкуТак як нас кілька разів поливало дощем, дуже хвилювалися за справність велосипедів, особливо за нормальне змащення деталей. Але мастило для мокрої погоди нас не підвело-трималося як приклеєне на зірках та ланцюгу 😀 .

Що цікаво багато хто з водіїв нас вітав у дорозі, як фури так і легкові авто. Іноземці на авто теж віталися із нами, зокрема кілька разів німці. Місцеві люди дивувалися, як так на велику….на велику можна хоч на край світу, аби були харчі та карта.

Залишити відповідь