Хто не бачив Пікуя – той… багато пропустив

Воловець - Біласовиця - г. Пікуй - Верхнє Гусине - Матків - Долинівка - Тухолька - Орява - Коростів - Сколе
07/09/2009
94

Учасники мандрівки:

AlexSay

Поки всі МТБнили я, як і планувалось, зробив тестову поїздку на цю горище. Метою подорожі було вивчення можливих підйомів для того щоб краще підготуватись до нічної вилазки.
Не буду тянути за хвіст – почну: 7:01 – сів на Львів- Мукачево. Допоки їхав бачив дві групки велодрузів – одні вийшли в Верхньому Синьовидному(як потім виявилось ще й забули рюкзаки в вагоні), а інші ломились на Боржаву на своїх двохпідвісах…
Як завжди був присутній мега кумедний “артист” зі своїм “чорним” репертуаром :D

Їхалось швидко не тільки на електричці але і на ровері аж до Біласовиці. Десь в 11:40 я почав дертись вверх до вододільного хребта. Підйом був досить крутий, тому беріг сили по можливості. Згодом дорога перетворилась в “щось” – по середині колишньої грунтової дороги струмок зробив міні-канйон – місцями до 1,5 метри глибиною. Після доща її прохідність ускладнилась тому прийшлось іти по канйону ну а ровер везти по верху… Натрапив на лісника(?) в якого була рушниця з оптикою(2Unforgiven – мабуть щоб краще вовків відстрілювати ;) ). Чуть поспілкувався і взнав що до Пікуя ще годину іти – ага – значить мені мінімум 2 подумав я. І був близький до правди.

_DSC2532 Panorama copyЧим ближче до Пікуя тим було важче. Час від часу зупинявся, щоб поласувати малиною та ожиною. 95% підйому ровер або пхав або ніс на плечах. Підйом явно не велосипедний :( 16:00 – вже фоткаю краєвиди звершини. Якраз і сонце почало виглядувати – так що було приємно на це все глянути.

Знав що часу маю обмаль тому недовго думаючи рушив по хребту в сторону Гусиного. 6 кілометрів по хребту подолав за годину.

_DSC2582 copy
_DSC2579 copyСпустився по досить хорошій дорозі до села за якихось 20 хвилин… Вже тоді бачив що не встигаю на мукачівку в Тухлі :( – прийшлось швидко міняти напрямок – їхав вже до Сколе. Там поїзд Ужгород-Одеса і опів на другу ночі дома.

Резюмуючи:
– підйом з Біласовиці явно для садо-мазо-екстрималів;
– підйом з Гусиного по субєктивних відчуттях набагато простіший;
– просування по хребту (по крайній мірі останніх 6 км) передбачає тягання роверка

Залишити відповідь