Скотарське – Стрий (140 км бескидів)

Скотарське - Пилипець - Ізки - Сойми - Верхній Бистрий - пер. Торунський - пер. Вишківський - Мислівка - Вигода - Новоселиця - Княжолука - Болехів - Моршин - Стрий
21/08/2011
137

Учасники мандрівки:

AlexSay, backpacker, Petro, Hulihanka та mylove

Недільний ранок, +10 надворі, здивування охоронця і касира у METRO :o, звична дорога до вокзалу. Приперся щось надто рано, доволі довго самотньо стовбичив на пероні. Але ось з’явився Алекс, завантажилися до веловагону.

Крім очікуваних Петра (Petro) і Алекса (АлекSay), приємно було розвіртуалитися з Мартою (Huliganka) та Сергієм (mylove). Також у нашому вагоні була ще велопарочка, вони виходили у Синьовидному. Потім ще звідкись з’явилася Юля Fistashka, що збиралася літати на парапланерах.

Незважаючи на довгі та складні розрахунки, кондуктор таки згоджується на “по 20” з брата і всі хепі ;). Традиційні вело-балачки, обговорення можливих варіацій маршруту, жарти, перекус і т.д. Дорога пройшла швидко і не нудно.

DSC_1497Вивантажуємося у Скотарському і гайда новим для нас (проте стандартним для даунхілерів) шляхом на хребет. Приблизно 2.5 км підйому і ми на хребті (висота десь під 850м). Погода та видимість супер, краєвиди гір навколо захоплюють дух – краса! Неспішно рухаємося хребтом. Спуски доволі небезпечні, тому переважно акуратно на гальмах – без пригод. МТБ-відрізок зі Скотарського по хребту до дороги (знак Міжгірський район) приблизно 10 км.

Алекс з Мартою пояснюють якомусь заблудлому водію, що на Шипіт потрібно повертатися назад. Далі бадьоро несемося вниз-вниз через Подобовець до Пилипця, піт-стоп коло магазину. Потім наші дороги з Мартою і Сергієм розходяться, далі гудронимо утрьох, як і оригінально передбачалося.

Ізки, Келечин, поворот у Соймах у бік Долини, Майдан, Верхній Бистрий (піт-стоп коло магазину, морозиво, смачний квас). Звідти вже поступово пішли підйоми, що увінчалися Торунським перевалом (941 м), в’їздом на Івано-Франківщину та погіршенням асфальтного покриття на спусках.DSC_1498

Одна з найбільшиз приємностей покатульки – це безумовно обід у Вишкові (заклад “Затор”). За 100 грн. на тьох ми добряче підкріпилися і навіть ще випили пива. Посиділи, поїли, погомоніли, дозакупилися у магазині.

Заїжджати на Присліп передумали; в першу чергу я відмовляв, мотивуючи тим, що стрімкий підйом і +20 км МТБ з’їдять залишки сил. Хлопці не дуже протестували, та і Марта раніше казала, що з того боку не дуже феншуйно підніматися.

DSC_1500Доки відпочивали, то геть забули, що перед нами Вишківський перевал (931 м) і доведеться ще попихтіти. Проте далі спуск, мчимося униз. Якби не гіршечкий асфальт і вітер у писок, летіли б мабуть на 5-8 км/год швидше.

Минаємо Мислівку та Вигоду, на Болехів їдем через Новоселицю і Княжолуку, не заїжджаючи у Долину. Довгенький Болехів, далі підйомчик-другий, Львівська область і ми вже у Моршині. Набравши водички, коло джерела розговорилися з велотуристкою з Дніпропетровська. Алекс скочив на вокзал глянути, коли електричка. Виявилося, що 20:50 з Моршина, 20:20 Трускавецька і 20:40 Мукачівка відповідно зі Стрия. О 19:45 спохвачуємося, що здалося б вже рушати.

Петро і Алекс задають бравий темп, стараюся сидіти на колесі, проте відстаю, хоча і тримаю потрібних 24-26, щоб впритик встигнути на 20:20 у Стрий. Взагалі на протязі поїздки мене часто навідувало відчуття, що щось важче мені їдеться, ніж завжди :(. Хлопці очікували від мене явно більшого, зважаючи на великі колеса та останні навколольвівські рейди. Не знаю чому так, звиняйте :?.

На стрийський вокзал приїздимо з запасом. На пероні купа люду. Ще раз перетинаємося з уже згадуваною велопарочкою, що виходила у Синьовидному. Трохи бідкаємося, як вліземо, бо на мукачівку покладатися не доводиться (вона після Сколе переповнена вщент). Але напрочуд комфортно розміщаєм велосипеди у просторому тамбурі посеред вагону і навіть сидимо. На цей раз кондукторка зовсім не вкурює, що ми велосипедисти. Ми ж признаємося, але тим не менше в результаті вона каже, що не конче платити за ровери. Ну і ОК :).

Великий плюс повернення трускавецькою електричкою зі Стрия – це дуже швидка дорога назад, усього лиш дві зупинки, здається. По дрозі визріває задум ще щось перекусити після прибуття, відповідно його успішно втілюєм у життя в центрі шаурмою та, задоволені, роз’їжджаємось по домівках.

Трохи статистики:
– від потягу до потягу: 137 км (~6.8 год)
– від до дому до дому: 155 км (~7.6 год)
– середня: 20.2 км/год
– максимальна: 58.9 км/год

Мега-спасибі Алексу і Петру, що запросили з собою. Сорі, що порою не так швидко їхав. Марта і Сергій – радий був бачити/познайомитися.

Залишити відповідь