Тараканівський форт+ Підкамінь+Золочів
Прийшов понеділок, у вухах досі свистів вітерець і грало щось на зразок: “Extreme ways are back again Extreme places I didn’t know I broke everything new again…”
і мені захотілося розказати:
який схід сонця був поза-позавчора над Тараканівським фортом;
як добре їхати 150 км додому новими дорогами;
як класно спати (нехай) на твердій підлозі випадковим гостем,
які смачні домашні ябка в Золочеві,
який незвичний був позавчора джаз
… і як сильно сьогодні знову хочеться суботи.
Бо, мабуть, не так важливо куди їдеш, коли є з ким.
Погода мала бути ніжно-осіння, дощ ніхто не кликав, всі прогнози “співали+11 -13 за Цельсієм. Ніхто з нас толком не був у Тараканівському форті, ну то дорогою вирішили заїхати у Підкамінь, а потім через золочівський двірець додому. Прикинули, по всіх розкладах виходить не менше 140- 150 км дороги.
Старт в Дубно, 8 км до форту проїхалися бодрячком, враховуючи ранкові приморозки. Ух, як би я хотіла розказати, який схід сонця був над Тараканівським фортом– але ніякого сонця не було, лиш тільки якась меланхолійна золотиста димка…
Тому ми залізли всередину і продовжували відриватися в стінах покинутого форту…
А потім крутили 80 км до Підкаменя, перериваючись на фен-шуйні безалкогольні привали, змінювалися області, за ними і рельєфи…
А потім був Підкамінь за 10 хвилин до заходу сонця; воно виглянуло в тріщину в небі і в темпі сховалось, поки ми догризали останнє на трьох печенько на знаменитих мурах підкаменського монастиря…
Зрештою, розслаблятися не було часу, бо до Золочева на імовірну електричку лишалося майже 50 км нічними лісовими стежками 
І цей ліс і нічні стежки – дороги справді підняли (мені) настрій, то було те, називається – розкататись…
Звісно, ми не встигли на жодну з існуючих електричок і з перспективою “погрітися” 4 години на вокзалі, готові вже були впадати в анабіоз, аж тут виручив Юрко Скиталець, точніше його брат, що машкає в Золочеві. Дуже мило було познайомитися з ним і його родиною, виспатися тих кілька годин в теплій хаті. Розумію, що не все так має бути, але приємно, коли так є. Дякую за розуміння і позитив, виручили Wink
А потім був Львів, дощ і джаз, але це вже зооовсім інша історія…
Маршрут тутка
Всім гарного настрою – і не лінуйтеся хуліганитиWink