З Манявського на Бухтівець

Пнів - Маянявський скит - Бухтівецький вдсп. - Пнів
08/10/2007
62

Учасники мандрівки:

Globetrotter, ivanp та nnn

Плануючи, мав на меті легку прогулянку-рідними селами, що тепер модно називати крос-кантрі, але не так сталося, як гадалося.
Зранку о 7-й запакувалися з nnn в авто, через дві години, в Франківську, ivanp гостинно відкривав свої ворота, щоб вже його Caddy довезло нас до підніжжя Пнівського замку. Машину залишили на подвір’ї в селі, а самі, накінець на роверках, рушили в гори.
PA076421До Манявського скиту добралися без пригод, хіба, що зробили невеликого гака, бо не побачили дороги, що в Битькові мала повертати на право. Сам скит дуже гарно вписаний в гірську ущелину, потік шумить під мурами. Але самі монахи нищать XVII-вічну красу цієї обителі. Можна собі тільки припускати, що думав розпорядник, коли наказував замінити дерев’яні вікна на метало-пластикові. Дах покривають блискучою бляхою під золото. Азія. А з іншого боку, нічого дивного, бо цей карпатський монастир в руках московських попів. Не знаю такого прикладу, щоб загарбники дбали про історичні цінності поневолених. З такими невеселими думками покидаємо це небагатолюдне місце і котимося в бік Манявського водоспаду.

До Манявського водоспаду їдемо через Маняву верхньою дорогою. Забігаючи наперід, скажу, що нижню дорогу “забрала ріка” і коли ми поверталися нею, то доводилося безліч разів переїзджати в брід потік Манявка. Доречі, те саме робили, коли їхали вверх, до водоспаду. Там теж місцями дорога проходить під водою.
PA076449Водоспад гарний, вода падає з метрів 17, правда, води було маловато, але і так вражає. Місця гарні, тому і засмічені немилосердно. Який раз дивуюся нашим людям. Побудували щось – потрібно набазграти графіті. Створила природа красу – поховати її в смітті. Чи то егоїзм такий – я побачив, а іншим не потрібно. Ні, думаю, що це хвороба мозгу. Ну, не може тверезо мисляча людина так себе поводити. А може вся біда в тому, що покидає природу наша людина переважно в нетверезому стані. Тому і внутрішній контроль не спрацьовує. Може.
Одним словом, перекусили холодними ковбасками (вогонь ніяк не вдалося розпалити) і поїхали в зворотню путь. В Маняві довго думали, розпитували про дорогу на Бухтівецький водоспад, вагалися, але все таки полізли туди. Спершу на підйомі почала липнути до коліс глина. І то така липуча, в момент забивала проміжок між колесом і вилкою так, що колесо преставало крутитися. Рух виглядав так: три метри вперід, стоп, метр назад, виколупування глини і все спочатку. Вилізли з горем-пополам на хребет. Стало легше. Місцями навіть їхали. В один прекрасний момент, Іван скерував вниз. Було це передчасно, але зрозуміли це тоді, коли повертатися не було вже жодного бажання. Пішли далі руслом потоку. Коастерінг, одним словом Laughing Можна тільки уявити собі нашу радість, коли через годину знову вийшли на тверду дорогу.
Ще кілометр і ми вже біля Бухтівецького водоспаду, далі весь час вниз і закінчився цей спуск біля Бистриці, де влаштували попереднє купання нашим роверкам, щоб не було встидно їхати на таких замазурах асфальтом. До машини поверталися при світлі фар, правда задніх, бо ніхто не думав, що наша мандрівка розтягнеться аж до темряви.
Біля авта нас чекав сюрприз. Господар приготував нам пуделко яблук, господиня пригостила свіжо видоєним молоком, я розжився відром опеньок. Одним словом подорож вдалася!
Підсумок: проїхали і пройшли 62,5 км за 6 годин. Всього в дорозі були 8 годин.

Залишити відповідь