Не проста Свалява

Обіцяні +16 в Карпатах не давали нам морального права пропустити таку нагоду відкрити карпатський вело сезон (минулотижнева вилазка при -12 може розглядатись як фальстарт). Зранку погрузились і поїхали:

Спочатку були хмари, але ближче до гір хмари розходились.
Не можу не сказати про стан траси Київ-Чоп. По суті нема що сказати – все дуже пєчально. В районі Латорицького перевалу яма на ямі. Таке враження, що їдемо на Ужоцький перевал. Повна Ж. Прийшлось збавити темп. В ето же врємя десь по рельсам мчалися Нікалаїч з Сєріком на Мукачівці і ще двоє (hvvi and alex).

Розпакувались і рушили. Пацики одразу відвалились… ем, звернули не туда і ми їх більше не бачили. А ми їхали вперед і вверх на Гукливий перевал. Весна прямо таки стояла в повітрі, снігу вже майже нема, тільки місцями мокрі дороги. Виїхалось без особливих труднощів:
А потім вниз. На спусках дабла трохи не вистачало, приходилось тримати каданс в районі 120. Ну і за перевалом дув поривистий фронтальний вітер, як і передбачали [s]астрологи[/s] метеорологи. Протягом майже всього маршруту я нагло сидів на колесі, але підвіс, Х-Кінг спереду і Нобік ззаду давали мені на то моральне право, на противагу хардтейлам на сліках і шосеру. Нікалаїч забив на пульс і до Межигір’я скрився з поля зору разом з Сєріком. А ми в той час матрасили, піднімаючи середню до 25 км/год і фоткаючи ранньовесняні краєвиди:

Варто відзначити геройський вчинок Сєріка – поїхати на шосері по мінному полі і його маневрування між вибоїнами. В Межигір’ї Серік з’їв катлєту в барі «Тополя» і нам вдалось тримати його темп на протязі всього маршруту. За межигір’ям почались самі феншуйніші пейзажі (Нікалаїч фоткав на ходу, потім викладе). Складалось таке враження, що гори нависають над тобою, а бурляща річка вздовж траси взбодрювала свіжим холодком. Так бодрячком проїхали 84 км до повороту на Липчу, піднявши середню до 26. Там зробили привал, заточили налисники з коксом і поїхали далі. Думав темп впаде, бо їхали трохи вгору. А він, сцуко, тільки ріс. Насправді був баланс: спочатку їхали вниз, зато проти вітру, тепер злегка вверх, але за вітром. Нас чекали два невеликих, але войовничих торчка, на першому з яких мені зробилось трохи жаркувато. Воно і не дивно – на Закарпатті було +22. В Довгому прийшлось роздягатись. Нікалаїч взявся за розум і вже їхав неспіша на пульсі 120. Нам же не було дано порозумнішати: вдовох з Назаром взяли другий торчок на одному диханні і хз якому пульсі. Потім трохи почекали Коно і Сєріка, який бігав в шортах, поки я їздив по ґрунтовці, щоб не був 100% асфальт:

А потім не помітили, як долетіли до Сваляви, пішли в перевірену байк-френдлі точку «Шоколадниця» навпроти вокзалу, скуштували закарпатської кухні. А потім підїхали одну зупинку до Воловця, де нас чекала карета.

Статистика:
Відстань: 145 км
Сер. швидкість: 27 км/год
Спалено 5099 Ккал.